ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА

ВОЛИНСЬКІ БУКОЛІКИ - ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА

У луках гра сумна сопілок.

Хіба пашня зросла безсило?

Чи між пшеничних, житніх піль

вродились колоси сліпі?

Чи корінь вітер-сонце сушить?

Чи не справдився сон пастуший —

багатство золотих черед,

розшитий ременем намет,

чемерка бита та наопліч

і сплетений аркан з коноплі?

Або вода знесла шувар,

і млин, і села в хижий яр?

У луках гра сумна сопілок.

Не хмарилось і не горіло,

і хліб зернистий не поліг,

і вершиться вежасто стіг.

По сіль, мабуть, ідуть підводи

чи десятину — княжий поділ

везуть до двору й до церков.

Були жнива і будуть знов.

Чорнозем споконвіку родить.

І світ — мов гончара розводи,

немов квітник з-перед вікна.

Чому сопілок гра сумна?