ЄВГЕН МАЛАНЮК

ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО - ЄВГЕН МАЛАНЮК

Дні Твої скалічено криваво,

За туманом мерехтить мета...

Так обридла підозріла слава,

Так гнобить нещадна самота.


Вию псом на мертвім полі бою,

Стережу сей попіл і кістки,—

Знаю, Бог розсудить нас з Тобою:

Сходять зерна, пружаться ростки.


Під морозним вітром — біла тризна,

Сніг сліпить, вирує рівнина,—

То встає озимина залізна,

Крізь крижаний сніг — озимина.


Бачу їх — високих і русявих,

Зовсім інших, не таких, як ми,—

Пристрасників висоти і слави,

Ненависників тюрми і тьми.


Ось їх стислі руки, ясні лиця,

Голос невблаганний, як наказ,

В гострім зорі зимно-синя криця —

Вірний щит від болю і образ.


Спадкоємці бою, бурі діти!

Загримить ще раз така пора —

Сміливо могили перейдіте,

Коли треба — розтопчіть наш прах.


Щоб без вшанувань, без академій

Кров жадала неминучих кар,

Криця зустрічала серця кремінь,

Викресала іскрами удар !


Щоб тверезі зимно-сині очі

Загорались, гострі і палкі,

Лиш тоді, як обрій зарокоче,

Боєм зустрічаючи полки.


І коли доба метальним словом

Збудить в серці переможний ямб,

Присуд Божий в даль Твою громово

Ознаймить гарматний дифірамб.


11.1.1932