ЄВГЕН МАЛАНЮК

ШЕВЧЕНКО - ЄВГЕН МАЛАНЮК

Не поет — бо це ж до болю мало,

Не трибун — бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все — „Кобзар

Тарас“

Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше — бунт буйних майбутніх

рас,

Полум'я, на котрім тьма розтала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,

Гонта, що синів свяченим ріже,

У досвітніх загравах — степа

З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч — усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.