ЄВГЕН МАЛАНЮК

СТРОФИ - ЄВГЕН МАЛАНЮК

1.

Ти виростала, квітла й наливалась

І втілилась — в медвяний виноград

Та яблука. Мов наложниця, сад

Зітхає втолено. І гасне літній галас.

І лагодою сяє стиглий лад,

І спогад золотіє, як кохались

У бурях квітня, в ворожбі Купала—

Ось — день плодів. А завтра — листопад.

2.

Безверхе бойовисько, де мечі

Потяли все,— знов стоптане і голе.

Широкоперсий вітер лиш дзижчить

І мчить козацьке перекотиполе.

Зачепить? Вкорениться? Проросте?

Мовчить, мовчить важке осіннє небо.

Чи проковтне страшним простором степ,

Чи дикий чвал той перейме Мазепа.