ЄВГЕН МАЛАНЮК

ВИСОКИЙ РАНОК. КАМІНЬ НЕНАГРІТИЙ - ЄВГЕН МАЛАНЮК

Високий ранок. Камінь ненагрітий,

Сочистий кущ і поруч — синя тінь.

Вузьке від спеки річкове корито.

Уламки скель. Акварелева рінь.

Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме?

Не Сугоклей? Не висохлий Інгул?

Ці майже зовсім гранітові зломи

І здовж долини вітру рівний гул...

Перечекай. Це ще не чорна осінь:

Це — золота, як згадка про весну,

Це здогад той, що не доснився й досі,

Що все трива в анабіозі сну.

1962