Всі публікації щодо:
Малишко Андрій

Палають огні при долині

Палають огні при долині,

І північ заходить, і сон.

Татари сидять при долині

На всіх поділяють полон:

— Два списи бери, на придачу

Китайку червону з плеча.

— Мені ж гривуна вороного.

— Мені чорнокосе дівча.

Китайка горить, як заграва,

Ірже сумовито гривач,

Оксана сльози не втирає,—

Не плач, моя бідна, не плач.

— Бери собі матір із дітьми,

Отару овець і волів.

— Віддай мені шаблю-дамаску,

Як сам ватажок повелів.

А шабля не сяє, як злото,

Воли не займають трави,

І мати із дітьми ридає:

— Сини мої старші, де ви?

Палають огні при долині,

Світанок заходить і сон,

Татари сидять при долині

На всіх поділяють полон.

То хмара — не хмара у небі,

То бурі великої знак.

То коні летять чортомлицькі,

Їх свистом жене Сагайдак.

І шаблі скреснули і впали,

І порох покрив сіножать.

Татарські порубані кості

Під сонцем палючим лежать.