Всі публікації щодо:
Малкович Іван

Свічка

Голе тіло зібгало сорочку

й сховало за пазуху в себе, аби та сорочка колись

його підпалила, щоб тіло розтало

й комусь присвітило а чи відсвітило —

бо ж рись

опівнічна чигає на кожного з нас

і снігом дрібоньким задурює очі наївні,—

нам воду святу йорданицю приспали на час,

нам перших, і других, і третіх порізали півнів,

нам сад прорідили — тріпочуть дрова яблінкові

в вогні у печі: піч у кахлях новітніх — димить.

Та, зневаживши рись,

мовчкома

в цій надтріснутій мові

ми

при свічці

затулюєм діри —

на тиждень?

на мить?