Всі публікації щодо:
Малкович Іван

Антонич

й тобі дадуть горіх маленький,

і той — розколеш — пустка в ньому,

а з тої пустки по одному

ідуть і йдуть печальні лемки.

І знаєш: лиш тобі спинити,

але хіба від того ліпше? —

вже на долоні не вмістити

чоренних лемків із горішка.

Ну що ж? — ти здійсниш нині диво:

сухий горіх зазеленіє:

з білесенької середини

враз повиходять лемки білі.

Ти станеш збоку — й, наче в мевах,

вздриш, як вони десь там, в долині,

зі слів, немов із вух коневих,

виходять, юні і вродливі...

А в північ копитату й вічну—

за той малий горіх зелений

твої всі роки, як червінці,

змахнуть до чорної кишені.