Василь Мисик

ВОЗОВИЦЯ - Василь Мисик

Що ж, запрягай корівок, Трохиме,пора вирушати!

Хмар порідшало, тільки на грецькому темно ще.

Як же

Всім дощі ці увірились! Стерні давно потонули

В буйній отаві. Над шандрою бджоли дзвенять на осонні.

Копи давно посіріли й приплюскли, зерно проростає —

Важко й навильник тепер од землі одірвати! А потім

Довго-довго корови везуть невисоку гарбичку

До слободи, що далеко темніє садками.

Недавно

В Граковій перші „фордзони” повз церкву проїхали.

Скільки

Їх — п'ять? А кому водити їх випаде? В кого

Змалечку син тракторист? Авжеж, не у тебе, Трохиме!

Їдуть.Люшніпорипують.Трудно ступають корови.

Знову спускається дощ...

„Хоч ти плач!”

І так само минають

Дні й роботи, як за часів Гесіода.

1926