Всі публікації щодо:
Мосендз Леонід

Мій шпиталь

Безодня смерті і безодня

життя спіткались на межі,

а на лезі її сьогодні

знова нап’ятий він лежить.

Лежить, мов жертовна офіра,

якій жерців байдужий спір,

і тільки існування міра

вся зосередилася в зір.

Та у серпанку гарячковім

він нерухомістю повік

зорить на дні минулі знову

аж по грізний двадцятий рік.

Але нема жалю, ні суму,

що все було, мов не було,

і стало тільки змістом думи,

лише луною прогуло...

Встає майбутнє. І могили

вчорашні — це його межа...

Яка ж це мука буть безсилим

під лезом смертного ножа!..



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.