Вихваляється чорний шпачок:

«Я весну розбудив на світанку!»

«Ні, це я розбудив вам весну!» —

Гомонить первоцвіт біля ґанку.

Та по-змовницьки Сонце й Петрусь

Крізь віконце до себе моргають...

Хто весну розбудив у саду,

Краще всіх Петрик з Сонечком знають.

Хто ж бо ковдру із снігу відмів

З-під дерев, із грядок та стежинок?

Хто тепла в спраглу землю налив,

Іній зняв із пухнастих ялинок?

І проснулась весна у саду,

Усміхнулась до хлопчика й Сонця,

«На добридень!» — сказала обом

Та й відкрила бруньки край віконця.