РІВНЯННЯ НЕБУТТЯ - ВАЛЕРІЙ НЕЧИПОРЕНКО

ВАЛЕРІЙ НЕЧИПОРЕНКО

РІВНЯННЯ НЕБУТТЯ - ВАЛЕРІЙ НЕЧИПОРЕНКО

РІВНЯННЯ НЕБУТТЯ

(Примітка: вперше надруковано під псевдонімом Александр Таміре у збірці “Вампиры просыпаются в полночь“, “Век“, м. Рига, 1992.)


Сплюх отримав прізвисько “Сплюх“ тому, що на лекціях завжди спав. Якщо взагалі приходив на них.

І на всіх лекціях він спав з однаковим інтересом. Бачив якісь свої загадкові сни. Знавці твердили: не зовсім тверезі. Та це неправда. Сплюх майже не пив. Лише іноді, якщо були гроші, вживав маленьку чарочку коньяку, щоб краще думалося.

Якимсь робом він вмів поєднувати постійну сонноту і постійне думання про найрізноманітніші речі. Зовнішнє життя майже не торкалось його. Лише зрідка Сплюх спроквола розплющував очі і кидав задумливий погляд в оточуючий простір. Спостережлива Лю потім говорила, що на лекціях з теоретичної фізики Сплюх розплющував очі дещо частіше. При цьому Лю замовчала про свої ілюзії: спершу вона думала, що Сплюх почав частіше просипатися через її, Лю, нову зачіску. Але зачіска через місяць постаріла разом з нещасною Лю, а Сплюх вперто кидав поодинокі погляди винятково вбік дошки. На ній козебородий професор, темпераментно постукуючи архаїчною крейдою, вибудовував все нові формули.

А того особливого дня формули були особливо довгими і страхітливими. Аудиторія тихо стогнала від кожної нової тому, що запам'ятати ці чотириповерхові ешелони закарлючок було абсолютно неможливо.

Грім вдарив десь посередині лекції. Сплюх вкотре сонно підняв голову і несподівано голосно сказав:

— Помилка.

— Що? Де? - здивовано відступив від дошки козебородий професор.

— Не у вас помилка. У Шрьодингера, - ліниво уточнив Сплюх.

— У Шрьодингера?! - задихнувся професор. - Ну, знаєте... Вся фізика тримається... Сучасна...

— Це у нього спросоння. Не зважайте, - підпустив шпильку хтось зі студентів і аудиторія вдоволено зареготала.

Але Сплюх рішуче вийшов з-за столу, підійшов до дошки і впевнено виголосив:

— Така складна формула не може бути вірною.

— Це не формула! - розсердився професор. - Це рівняння, молодий чоловіче! Основа основ.

— Я знаю, - махнув на нього рукою Сплюх. - Але тут, дивіться, - він відібрав у професора крейду, - ось тут Шрьодингер повернув не туди. Адже це софізм... Ось. дивіться... А насправді все простіше... Ось. І ось. Тепер тут... Навіщо ускладнювати?

Напруга стрімко зростала. Повітря в аудиторії дзвеніло і плавилося. А Сплюх не вгамовувався:

— Звідси робимо лише два логічних кроки. Ось... І ось... Все. Формула готова. Лише чотири компоненти. Просто і гарно.

Аудиторія ошелешено мовчала. Лише професор, найнаївніший з присутніх, нічого не зрозумів. Він поки що сподівався, що все це - звичайний студентський розиграш. Заздалегідь смакуючи блискучий розгром нахабного неука, козебородий урочисто відійшов від дошки, став, покачався з п'яти на носок, іронічно подивився на всіх разом, на Сплюха окремо і лише потім - на дошку. Він вже готував вбивчу тираду про вічних винахідників вічного двигуна.

Та чим довше він дивився на дошку, тим більше видовжувалося його обличчя.

— Чекайте, чекайте, - пролепетав професор. Він з наскоку не міг знайти помилки. Він не зміг знайти її і через хвилину, і через дві...

Ну, а далі було вже не цікаво. До кінця лекції та ще дві години по тому козебородий і Сплюх захоплено писали свої закарлючки, витирали їх, знову писали, видирали один в одного крейду чи ганчірку, штовхалися, скрикували, терли дошку ганчіркою, писали знову.

Далеко не всі глядачі досиділи до кінця вистави. Зате вони були відмінно винагороджені останнім актом трагедії. Вкотре впевнившись у вірності формули, яку вивів Сплюх, професор ляснув себе по лобі, і дико закричав:

— Але це значить!.. Це значить!...

— Ну, ну,.. - підхопив його Сплюх.

— Це значить, що нас немає. Як же так?

— А так, - втомлено прийняв лаври Сплюх. - Нашого світу немає. Як бачите.

— Як же це так? А де ж ми?

Але Сплюх вже втратив інтерес до світу, якого виявляється немає. Він сонно витер з дошки все, крім своєї формули, і супроводжуваний захопленою Лю, пішов геть.

А професор ще довго дивився на дошку, заморочено смикався і шептав:

— Формула небуття. Формула не-бу-ття.

День закінчився не менш парадоксально, ніж розпочався. Вперше в житті професор напився, якимсь чином опинився в метро і там чіплявся до пасажирів з такою приблизно тирадою:

— А Шрьодингер, виявляється, був не правий. Я і Сплюх, ми його фактично поховали. Через рік про нього ніхто й не згадає. Але формула небуття, скажу я вам, страшна річ.

Скінчилося тим, що професор врешті-решт зіткнувся з нарядом міліції і втомлений лейтенант впродовж години допитувався в нього: “Хто такий Сплюх і де вони сховали тіло громадянина Шро,.. Шрьо,.. ну, того, з ким розправились. До честі козебородого треба відзначити, що він тримався стійко і не видав Сплюха навіть після дуже холодного душу.

А Сплюх навпаки - був того вечора абсолютно тверезим. Хоча гроші якраз мав. Але йому чомусь не хотілося коньяку, не хотілося думати і, напевно, через це спати теж особливо не хотілося. Вони з Лю гуляли вздовж якоїсь, неважливо якої вулиці, і захоплена Лю все допитувалася у свого коханого генія:

— Що ж тепер буде, га? Якщо все це правда, якщо тепер є формула небуття? Що з нами, з усіма, тепер буде?

— Тепер треба знайти формулу буття, - спокійно відповідав Сплюх. - І, здається, я вже знаю, де її шукати.

... Цей хлопець чи не намірився позбавити людство будь-якого інтересу до життя? Чи, може, навпаки?

Кажуть, Богові потрібні учні...



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.