ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Яка краса: відродження країни! - ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Яка краса: відродження країни!

Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли відкільсь взялася міць шалена,

Як буря, все живе схопила, пройняла,—

І ось, — дивись, в руках замаяли знамена,

І гімн побід співа невільна сторона.

Так спить орел, — і враз, розкривши очі,

Угледе світ, красу і простір голубий,

І легко з скель спорхне, і в небі заклекоче

Про вільний льот орлів, про ранок золотий.

Так море іноді всю ніч дрімає,

І нагло хвилями, як крилами, заб'є,

І дивно перлами і барвами заграє,

І очі всесвіту до себе прикує.

Летить воно, хвилюється і ллється,

В обіймах сонячних і сяє, і тремтить,

І щастям все життя йому в той мент здається,

І все в той мент йому і годе, і щастить.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І де взялись ці хвилі сніжно-білі,

Хто дивно так навчив їх грати і шуміть,

З яких ясних країн чайки ці налетіли,

Що вміють ніжно так і плакать, і жаліть?..

Чайки, чайки! Тоді не треба плачу,

Коли іде борьба за волю, за життя,

Коли на хмарах я вже дивний відблиск бачу

І сонця жданого блискуче вороття.

1908