ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

ВЕСНА - ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ - Українська література - Література для дітей

„Теплінь. Весна іде!“ —

Сказала так бабуся.

Весна іде? Та де?

Коли в вікно дивлюся —

Аж справді йде весна.

Ось стала біля ставу,


Всміхнулася ясна

І кинула купаву.

Купава розцвіла,

На хвилях загойдалась.

Весна ж у ліс пішла,

Ішла і усміхалась.

Дерева ожили!

Весна їх всіх вітала

І листом із поли


Їх рясно обсипала.

Берізці молодій

Сережки почепила,

Билиночці блідій —

Дзвіночок, щоб дзвонила.

Дарунки роздала,

З усіми попрощалась,

І в поле, в степ пішла,

Ішла і усміхалась.


Прийшла. Важкий мішок

З плечей своїх зложила

І тисячі пташок

В широкий степ пустила

І степ загомонів,

Почулись співи, крики.

Взялися до смичків

І коники-музики.

Там перепел: „Ха-вав!“

Там „бу-бу!“ над водою.

Цупке щось дерти став

Деркач між осокою.

В повітрі, мов квітки,

Метелики літали.

Гули джмелі, бджілки

І меду скрізь шукали.


Та світу вже весна

Не бачила й не чула,

Давно уже вона

Натомлена заснула.