НАШІ ПРЕДКИ — СЛОВ'ЯНИ - КНЯЖА УКРАЇНА - ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

НАШІ ПРЕДКИ — СЛОВ'ЯНИ - КНЯЖА УКРАЇНА - ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Над озерами, річками,

На полянах лісових,

На стрімких високих горах,

На просторах степових, -


Де лише сіріє стежка

Або вкрився збіжжям лан,

Скрізь розкидались оселі

Наших прадідів-слов'ян.


Оселялись цілим родом:

Що людина, як одна?!

Кревні люде - рід складали,

Кревні роди - племена.


Наймудріший і найстарший

Цілим родом керував,

Видавав щодня накази,

Правив, милував, карав.


Кожне плем'я мало князя,

Князь судив, водив на бій,

Першим був він у відвазі

І у мудрості своїй.


А коли ставав нездатним

До ладу і боротьби,

Віче іншого на князя

Вибирало без журби.


На річках, високих горах,

Серед багон і болот

Городи, міцні твердині

Будував собі народ.


Коли ворог йшов війною,

Метушилось все, як рій,

Замикалися ворота,

Починався лютий бій.


Бились, кидали каміння,

Крізь баркан окріп лили,

Попіл сипали у очі,

Гострі кидали коли...


...Ось і ворога відбито.

Все минуло: гнів і жах...

Кревні плачуть над борцями,

Що звалилися в боях.


І дають їм у могилу

Зброю, вбрання і харчі,

Щоб вони не знали лиха,

На тім світі живучи.


На сумних могилах тужать

І справляють тризну там,

І несуть на сизі гори

Жертви праведним богам.


Але все поволі, тихо

Тоне в річці забуття,

І на березі зеленім

Квітне радісне життя...


На луці палає ватра,

На луці ідуть танки.

Тут в вінках цвітуть дівчата,

Там співають парубки.


В сю таємну ніч Купала

В лісі папороть цвіте,

Розцвітає, обсипає,

Цвіт-проміння золоте.


Промовляє звір до звіра,

Хто підслуха мову їх,

Хто у лісі найде квітку,

Найде скарбів цілий міх.


А пісні все далі ллються,

Вже поблідли і зірки,

А ще огнища палають

І мережаться танки.


На кийки стоять схилившись

Бородаті віщуни

І розказують, що буде

І з якої сторони.


Роздають недужим зілля,

Щось шепочуть і плюють...

Сих водою напувають,

Тим камінчики дають.


І здається, з лісу вийшов

На узлісся лісовик.

Став, заслухавсь, задивився...

Стрепенувсь і знову зник.


І здається, щойно бігли

Тут русалки польові

І розсипали зі сміхом

Самоцвіти по траві.


Але схід зайнявся сонцем,

Хмари в золоті, в огні...

І самотньо одцвітають

Зблідлі ватри вдалині.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.