Всі публікації щодо:
Олесь Олександр

„Аскольд і Дір” - Княжа Україна

Славна в Рюрика дружина,

Всім далась вона взнаки,

А Аскольд і Дір — найперші,

Найславніші вояки.

Нудно їм сидіти дома

Без походів, без боїв,

І вони прохають князя,

Щоб на волю їх пустив.

Князь подумав і дозволив.

Попрощалися вони

І з такими ж вояками

Посідали на човни.

І по Волхову угору

В невідомий край летять.

Мов орлів широкі крила,

Їхні весла лопотять.

Приплили до краю Волхов,

Далі витягли човни

І в лісах шляхів шукають

До чужої сторони.

Бачать — річка. Довго нею

Геть на полудень плили,

Аж угледіли на горах

Місто, вежі і вали.

Приплили, на берег вийшли

І питають у полян,

Хто живе у цьому місті,

Хто тепер у ньому пан?

„Тут колись жили та вмерли

Кий, Хорив та Щек, брати.

А тепер ми під хозаром,

Животій та дань плати”.

„Не журіться!” — Дір промовив.

„За мечі!” — Аскольд гукнув.

Кожний птахом стрепенувся,

Кожний гнівом спалахнув.

Налякалися хозари

І в степи біжатъ гуртом.

І дружина здобуває

Пишний Київ над Дніпром.

Стали вільними поляни,

Вихваляють вояків,

А Аскольда разом з Діром

Вибирають на князів.