Всі публікації щодо:
Олесь Олександр

Любов

О, не дивуйсь, що ніч така блакитна...

Що вийдеш ти, то знала ніч оця,

І через те вона така привітна,

Така ясна і ніжна до кінця...

О, не дивуйсь, що пахощі навколо,

Що мов зомлілі, дивляться квітки,

Ця ніч твоє квітчає чоло

І з них тобі одній плете вінки.

О, не дивуйсь,

О, не дивуйсь, що безліч зорь на небі

Що так прозора срібна мла,

Ця ніч ясна вбиралася для тебе,

І срібло це для тебе розлила.

І тільки ти в кімнату підеш з ганку,

Погасне тихо й журно свято скрізь,

А хмарна ніч проплаче аж до ранку

Дощем рясним невтішних сліз…