ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ

Давнім трунком, терпкістю Каяли - ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ

Давнім трунком, терпкістю Каяли

Ці — і кров, і смерть.

Небо — княжі київські емалі.

Небо знову — твердь.

Знов не вгору несміливим зором —

В безкраї степів,

Жити повно, широко і скоро

І урвать, як спів.

Як колись, горіти і п’яніти,

Шоломом п’ючи,

І життя наопашки носити

На однім плечі.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.