ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ

Поцілуєш, різко і суворо

Є. П.

Поцілуєш, різко і суворо,

А в очах — морозяна блакить,

А в очах — розриви і простори…

Ет, не нам, товаришу, любить!

Ще зіниці тугою розкриті

І сухі тривого. уста

(Скоростріли мовкнуть, перегріті,

І кіннота лаву розгорта…)

В ухах досі ще п'янюче-лунко

Дзвін копит і скреготи землі…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Хай дарують: в нашіх поцілунках

Наші хижі, спрагнені шаблі.