ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ

МЕЖА - ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ

По рівній грані двох світів ідеш,

Що, наче скло, невидима і гостра.

І тягне, рве глибинами без меж

Одкрите серце ненаситний простір.

Ступи ліворуч: легкий буде спад,

Повільні луки, мляві серпантини.

Від інтелекту через хліб назад

До жаху і бєзсилости клітини.

А вправо ступиш — прірва і провал,

І знову сплеск, і в клекотінні виру —

Лише твій шал щитом проти навал.

Одвага ж, коли ти запрагнув. Віра.