ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА

ПРЕДШЕ - ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА

Я вас любив, німуючи, то словом

і вірив сліпо та тривожно знов,

а ви боялися, щоб випадково

не виявив при людях я любов.

Я вас любив, побожний то злорікий,

ви ж обминали, боячись, мене,

і через те прощайте вже навіки,

і хоч тепер вас серце обмине.

Але коли у липні під каштаном

побачите потоптану траву

і думка займеться в душі неждано,

що я ще, нещасливий, десь живу,

підіте в церкву для такого часу,

зітхаючи полегшено грудьми,

що зворушили в себе тільки рясу

за серце самотинне між людьми!..

1943 р.