Всі публікації щодо:
Пачовський Василь

Дрижання душі

Так ходила по алеї, та займати я не міг! Чистий ангел — білосніг!.. Млів я, дивлячись на неї, плили сльози з віч моїх, заросив я слідки ніг...

Поверталась, усміхалась –

Та займати я не міг!...

Та й над море сіла, пала — задивилась сумно вдаль. Так на мене мала жаль — в шумі моря щось співала, з личка іскрилась печаль і мигтіла, як опаль...

То тремтіла, то красніла,

То гляділа сумно вдаль...

Нагло пирхла щебетушка, вже займити я не міг! А лишила, мов на сміх, білу шарфу з капелюшка — плили сльози з віч моїх, цілував я слідки ніг...

Улетіла пташка біла,

вже займати я не міг!