Василь Пачовський

ПО ТУЧІ

Шумом грається бір, шумом ломиться ліс,

Шум колише дерева на горах,

В дебрах стогне ріка, розревілась, як біс,

Котить звали каміння на зворах.

По верхах хмари йдуть, десь далеко ревуть

Дикі стада за гомоном бурі,

На шпилі лісові вже проміння падуть

І золотяться мраки понурі.

Пролетів ураган і вертає спокій,

А ізламаний дуб над рікою,

Переможений, стогне у хвилі мутній:

«Все стоїть, а я впав у тім бою!»