Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Крізь чорний дим зневаги і брехні

* * *


Крізь чорний дим зневаги і брехні

Вона прийшла до мене в самотину.

Вона так ніжно принесла мені

Своє кохання, як малу дитину.


А я боявся руки простягти

І пестощами немовля накрити,

Питався дозволу у правоти,

Що вміє лиш соромити й корити.


Я відучився з радості ридать,

Я жити звик у темнім домі „мушу”.

Коротке слово „ні” по рукоять

Я застромив у безпровинну душу.


Я знав; ніколи серце не проща

Того, що розумом безжально вбито.

Вона пішла і мертве дитинча

Взяла ще більш ласкаво й сумовито.


Я не кричав: „Кохана, повернись”.

Я не чекав ні чуда, ані дива.

До горла правда скочила, як рись,

Розлючена і за неправду мстива.


1966



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.