Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Львівський дощ

На сірий камінь — сірий дощ,

І вже блищать дзеркала площ,

І вже себе в дзеркалах тих

Очима вікон золотих

Побачили чепуруни —

Будинки львівські; вже вони

Почули, як бринить озон

І грає ринва-саксофон.

І кожен з них — неначе зух,

Свій дах — неначе капелюх —

Насунув до саміських брів,

Щоб він у танці не злетів,

А танець буде, от ще мить —

І все у колі зашумить,

Підуть будинки аркана,

Спотіє, як плече, стіна,

В пасі залізний трісне шов

Під стук гранітних підошов.

А там, із замкових узбіч,

Іде у центр смаглявка-ніч,

І грім за нею аж реве

І парасолю неба рве.

1965