Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

На цій землі жили ми споконвік

* * *


На цій землі жили ми споконвік,

Лише обличчя змінювали трохи.

(Так змінює своє русло потік,

Але вода клекоче крізь епохи

Одна і та ж!) Одна і та ж душа

Вела мене то під варязькі шатра

(Там танець твій у люстрі палаша

Виблискував і пригасав, як ватра),

То під мечетей вилинялий крик

(Там ти — в петлі, а може — і в намисті:

Хан ластився до тебе, мов арик,

Свої дари приносячи нечисті),

То під готичних знаків нагаї

(Там ти ридала, нездоланна й горда,

Там вигоріли кісники твої

В сивинах, як в огні знамен когорта).

Я пізнаю тебе. Ти наче птах.

Нічого не лишилося з полону...

Лише в сльозі, що згасла на вустах,

Я вчув далінь палаючу й солону.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.