Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Напав я на тебе раптом

* * *


Напав я на тебе раптом

На стежці посеред степу,

Нахлинув, як дощ краплистий,

Як проливень буревійний,

Липневий джиґун-музика,

Просяяний блискавками,

Співаючий дощ любові.


Ти кинулася тікати,

А я танцював навколо,

Шаліючи від натхнення,

Від певності, що нікуди

Сховатися ти не годна;

На ста сопілках одразу

Я грав, щоб тебе зманити,

Принадити звуком бурі;

А потім я взяв цимбали,

Поклав їх сторчма на землю,

До неба ходив по струнах —

Тебе чарував я звільна

Своїм сатанинським танцем.

Ти бігла і розглядалась

Налякано в тому полі,

Де схову нема від грому,

Від зливи і від кохання.

Ти краплі, немов долоні

Мої безсоромні і спраглі,

Долонями відбивала,

Та в мене було без ліку

Тих рук, що тебе ловили,

В обіймах стискали ніжно,

Наповнювали поволі

Твоє невтоленне тіло,

Неначе водою землю,

Піснями з безодні світу.


Як змокла ти вся до нитки,

Повільніше стала бігти,

Спинилася й засміялась,

До неба вознесла руки,—

Так, ніби просила більше

Потоків рвучкого світла

І музики з-під блакиті.


Ми різко зійшлися в танці —

Аж ґудзики відірвались

Од плаття твого тонкого,

Відскочили й засвітили

Над полем, немов ракети,

Які провіщають наступ.

Ти скинула одежину,

Важку від води і грому

І, зрештою, непотрібну

В танку із дощем липневим.

Я ж був тобі за одежу

Єдвабну і за намиста,

Я краплями діамантів

Освітлював темні звиви

І персні твого волосся,

Я плив між. грудьми твоїми

Струмком, як ланцюг зі срібла.


Втім — райдуга стала в полі,

І ти увійшла під синє

Склепіння небес, як сонце,

Засліплена власним сяйвом;

А я, оп'янілий, в далеч,

Затемнену хмаровинням,

Відходив — не дощ, а хлопець,

І запах твоєї плоті

Я ніс, наче воду, в жмені.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.