Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Не знаю, хто мене зробив орлом

* * *


Не знаю, хто мене зробив орлом,

Хто кігті дав і дзьоб тяжкий, мов лом,

Хто наказав летіти в темну хлань,

В безодню, повну стогону й волань...

Як Прометей, прикута до скали,

Біліла жінка в кублищах імли.

І загуділо в дебрі кам'яній:

„Лети до неї й вирви серце їй!”

Я зрозумів, що обрано мене

На діло помсти, люте і страшне;

Затих у пропастях наказу гул,

Я підлетів до жінки навпритул —

Вона була обдерта до наги,

На ній висіли тільки ланцюги.

На мить мені здалося, що вона

Була неначе лялька льодяна.

Дивилася, немовби синій страх

Замерз в її зіницях на вітрах.

Та в стогонах я розпізнав слова

І зрозумів — вона жива, жива!

О, той, хто десь гукав собі вгорі,

Хто дав мені клювак і пазурі,

Хоч скільки прикладав жаги й завзять,

Не зміг у мене серце людське взять!

Її крильми широкими я вкрив —

І впали з неї ланцюги в обрив,

І на її обличчі сніг розтав —

Я в ній свою кохану розпізнав...

Мене збудив мій одчайдушний крик,

Химерний сон з душі злетів і зник,

А та, що важко снилася мені,

Лежала біля мене в тихім сні.

„Пробач,— до неї мовив я крізь плач,—

За все, що ти пережила, пробач! ”

Їй дивною моя печаль була,

І, хоч нікому не вчинив я зла,

Цей сон, що засвітився крізь віки,

Палив моє сумління і думки;

Благословив я днину мовчкома,

Що кликала мене, як та сурма,

В нові турботи і знімала з пліч

Тягар провин, навіяних за ніч.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.