Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Пішачок

Проходять по вулиці мати і син.

Син — попереду, мати — позаду.

Син, як чорний, нікельований лімузин

А мати? А мати схожа на Правду.


Хустина, куфайка — жінка з села.

Вирізьблені сонцем глибокі зморшки.

Руки спрацьовані, чорні, як та смола,

Потріскані, наче підгорілі коржики.


Синові соромно з матір'ю йти,

По столичній вулиці крокувати поруч…

Воно, хоч і вміє дві фрази по-англійськи сплести,

Воно, хоч з дипломом, та все-таки — покруч!


Отак вони йдуть собі, ніби справді чужі.

Вона заворожена сином, щаслива.

А він як погляне на ті руки-коржі,

То чується так, як розчавлена слива.


Поглипує мати на сина здаля,

Як на Бога, а він осміхається черство.

Вона іде бавити чуже немовля,

А він на роботу — в міністерство.


І слава Господу, що воно — пішачок,

Що не має державного автомобіля,

Бо мати по вулиці несла б свій мішок,

А він проїжджав би десь поблизу, десь біля…



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.