Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Раби

Нема в Рабів облич, лишень тіла,—

Страшні створіння ці безумислові.

Чому ж творець покинув на півслові

Свій труд — Рабам не вирізьбив чола?


Невже забракло генію тепла,

Щоб оживити очі мармурові,

В камінні мозки влити світла й крові,

Збудити мисль із темного живла?


Ні, все в них є: слізьми промиті очі,

Думками й потом спалені лоби —

Про це говорять руки їх робочі.


Я чую ваше дихання, Раби,

Закуті в брилах крики боротьби,

Як рокотання грому в надрах ночі!


1976



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.