Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Серце

Серце — як птаха на вітрі.

Вітер хапає віти

Прямо з-під ніг... На чому

Ти маєш сісти й забути

В крилах палаючу втому?

Сядь на солом'яну стріху, —

Не бійся, тебе не застрілять

Хлопчики із катапульки...

Сядь, моє серце, послухай,

Хто там у хаті плаче.

Не знаєш його? Погано.

Ти права не маєш не знати

Найменше на світі горе!

Ти можеш того не знати,

Що сміхом залізо поре.

З низького й високого лету,

З пальми, з берези, з калини

Ти можеш не чути реготу,

Та мусиш почути ридання,

Та мусиш збагнути ридання

Кожнісінької людини!

Сядь, моє серце, послухай,

Хто там у хаті плаче —

Ринешся ти в завірюху,

З болю заплачеш само ти,

Потім співатимеш з люті,

Вихор захочеш збороти,

Серце моє ледаче;

Наставлять на тебе кліті,

Земля заросте багнетами,

Як риба лускою.

По світі

Будеш літати, падати,

Не розуміючи, де ти.

Крила твої затерпнуть,

Скотишся каменем з неба.

А дурень шепне з гніздечка:

„Так йому й треба!”

Та пісня твоя полине

З пальми, з берези, з калини!


1966



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.