Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Ти спиш, і на твоїм обличчі

* * *


Ти спиш, і на твоїм обличчі

Малюється печальний вираз...

Яку ж біду, яке нещастя

Ти бачиш поглядом заснулим?

Можливо, знов перед тобою

Палають українські ниви,

А танки з чорними хрестами

Тебе в полях наздоганяють,

Малесеньку, як той метелик,

Що спалахне ось-ось в племінні

Підпалених пшениць? А може,

Ти бачиш, як на воловоді

Чумні бандерівські бандити

Сусіду вашого старого

Волочать, вішають на грушу

За те, що першим до колгоспу

Він записався? Може, хліба

В людей ти виміняти хочеш

За хустку бабину — єдиний

Маєток твій? Цього не знаю.

Перевести я не спроможний

З глибин свідомості твоєї

Оте скорботне сновидіння

В думки свої, як з моря в море

Підводний човен! Як я досі

Не став одним єством з тобою?!

Ти спиш у незбагненнім смутку,

Моя і не моя водночас.

І тільки усмішка спросоння

Зв'язок відновлює між нами,

Лиш усміх відкриває душу,

Зачинену плитою горя,

Замками туги і скорботи.

Та холодно мені, і в грудях

Щось ненастанно вибухає,

Та ніби в тіні сну страшного,

І на сирій землі дитинства

Я довго спав і простудився.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.