Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Я — зернятко, а ти — зоря осіння

* * *

Я — зернятко, а ти — зоря осіння,

Навіки в полі поєднались ми.

Виношу з глибини, з важкої тьми

Твоє сіяння в промені насіння.

Велиш ти кільчику в передвесіння

Пробити шкаралупу й страх зими...

Втім, колосок з колючими крильми

Злітає, наче світла вознесіння.

Ти прагнеш повернуться в небеса,

Мене ж не відпускає рідна нива,

В ногах кайданами дзвенить роса.

Так ми застигли в злеті, повні дива,

Не зірка й не зерно — душа сяйлива,

Що ні в землі, ні в небі не згаса.