Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Коли ми йшли удвох з тобою

***

Коли ми йшли удвох з тобою

Вузькою стежкою по полю,

Я гладив золоте колосся,

Як гладить милому волосся

Щаслива, ніжна наречена...

А ти ішла поперед мене,

Моя струнка, солодка згубо,—

І я помітив, як ти грубо

Топтала колоски пшениці,

Що нахилились до землиці.

Немов траву безплідну, дику

Топтала і не чула крику

Тих колосочків. Без оглядки

Ти йшла собі, а в мене — згадки

Про те, як на чужому полі

Збирав я нишком колосочки

В поділ дитячої сорочки.

О, я хотів тобі сказати,

Що те колоссячко вусате —

То невсипущий труд мозільний,

То молодим калач весільний,

То для дітей пахуча булка,

То хліб, що матінка-гуцулка

З долівки вчила піднімати,

Як батька в руку, цілувати;

Та я змовчав. Я йшов покірно,

Бо я любив тебе надмірно,

Але мені тоді здалося,

Що то не золоте колосся,

Що то любов мою безмежну

Стоптали так необережно.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.