Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Іду по рідному селу...

* * *


Іду по рідному селу...

Яке то щастя — хто збагне...

Дивитись, як вечірню млу

Пронизує тепер ясне,

Могутнє світло з хат, домів,

Де каганець колись димів!


Яке то щастя — свій народ

У світлі бачити! Мені

Оце найбільша з нагород

За всі страждання і пісні,

За все, чим жив і що творив,

За кожен молодий порив!


В оселях тих смачніший хліб

І голосніший спів дівчат.

Лиш хто на серце вже осліп,

Кого струїв минулий чад,

Мойого щастя не збагне,

Не зможе зрозуміть мене!


1959



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.