Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро

Полечу я до Монголії

Полечу я до Монголії

Та й куплю собі коня

Білого, як цвіт магнолії,

Ніжного, як цуценя.

І назад я аж до Києва

Буду їхать на коні.

Стану, як душа Батиєва,

При невидимій стіні.

І заплачу я від наляку —

Де ж ті храми, де церкви,

Що монгол побачив здалеку

Із-за Волги, з-за Туви?

Ні, не він збивав копитами

Плінту з-під небесних бань —

Підривали динамітами

Твердість княжих мурувань.

Він — під окрики та ламенти —

Бляху золоту здирав.

Хто ж виважував фундаменти?

Хто каміння звідси крав?

Хто ж то застеляв соборами

Заболочені шляхи,

Де ж той хан з думками хворими,

З видом лютої пихи?

Ще димує церква спалена,

В небесах летить притвор —

Тут пройшли батири

Сталіна — Постишев та Косіор.

А за тими багатурами —

Їхня гвардія тверда.

Обжиралась довго мурами

Жадібна святинь орда.

Серце стогне, ніби в оливі

Розгаряченім кипить.

Як же конику — монголові

Розказати, що болить?!



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.