Лесь Подерв'янський

Павлiк Морозов. Епiчна трагедiя - Лесь Подерв'янський

Павлiк Морозов. Епiчна трагедiя

Д i й о в iо с о б и :

Павлiк Морозов — пiонер, атлетична краса i гiтлерюгендiвська зачiска;

одягнутпросто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних

бокiв Павлiк Морозов перетягнут мiлiтарними шкiряними ремiнцями.

Сава Морозов — батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.

Щукiн — друг Сави, такий же мудак, як i вiн.

Пелагея Нилiвна — жiнка Сави Морозова, мати Павлiка Морозова; гарна,

ще не стара жiнка, схожа на мать Батькiвщину з вiдомого плакату.

Павел Власов — побочний син Пелаге_ Нилiвни, здоровенний, схожий на

Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий.

Генерал Власов — батько Павла Власова, полюбовник Пелаге_ Нилiвни,

фашистський перевертень i та_мний агент Канарiса.

Канарiс — шеф абверу Третього Рейху, в трагедi_ не з'явля_ться.

Фiлiн — здоровенна i жирна сова, викону_ обов'язки агента генерала

Власова.

Учiтель ате_зму — плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.

Альонушка i †ванушка — фольклорнi потвори, iснуючi в нашiй

пiдсвiдомостi.

З_вс — божеств_ний вождь i вчитель, в трагедi_ не з'явля_ться.

Сфiнкс — кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора з пазурами,

крилами, цицьками i пиздою.

Микола Островський — слiпий пророк храма Аполона.

Сука i Блядь — кровожернi химери помсти, богiнi гiвна, мух i

менструацi_, так званi еpiнi_.

Клiмакс — вiсник богiв, насила_мий на Суку i Блядь.

а також:

пiонери, куркулi, фашисти, блядi, примари, чорти, дракони, горгони i

медузи.


Дiя вiдбува_ться в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Друго_ Свiтово

вiйни

Дiя перша

Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до

них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу

продира_ться пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно уха

здоровенний Ф i л i н.


Ф i л i н.Угу-угу-угу!


П а в л i кМ о р о з о в ( пiдходить до У ч i т е л яа т е _ з м а,

який веде загiн.)

Я знаю,

Це фашист угука на соснi.

Склада вiн карти наших болотiв,

Щоб переслати потiм _х Гуделiану.

Ф i л i н.Угу-угу-угу!

В ч и т е л ьа т е _ з м у.От падла!

Шкода, маузер свiй дома я забув.

Ф i л i н.( iронiчно )Угу.

П а в л i кМ о р о з о в.Узнать вiн хоче тайни пiонерськi,

А потiм побiжить i закладе

Гуделiану всi секрети нашi.

В ч и т е л ьа т е _ з м у.Ти перебiльшу_ш, Павлуша,

Як завжди. Скорiш за все

Ексгiбiцiонiст забрався на сосну.

Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн

Злякать з сосни зненацька видом хуя.

Чого робити там фашисту, не пойму я.

Ф i л i н.Угу.

П а в л i кМ о р о з о в.Це знають ще у яслах малi дiти,

Що лучше перебдiть, нiж недобдiти.

Катаймо на сосну, стягнем його за яйця

† спита_м документа. А як не покаже,

То почнемо пиздить. Ото натiшимся

Я пиздити люблю людей, також

Жiнок, курей, свиней, собак. Особ_нно

Я кошенят люблю топити. Як при_мно:

Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку,

А воно маленьке i дурне все тичеться у сраку.

Так хорошо, що пiсню заспiва_ш.

А потiм _х лопатою порубиш на шматочки

Та й викинеш к хуям. Н_т, все-таки

Природу я люблю, i родiну, березку i рябiну

Люблю я куст ракiти над рiкой.

Ф i л i н.( з дерева )Край родной, навек любимый,

Где ж найдешь еще такой.

В ч и т е л ьа т е _ з м у.От бачиш! Нашi там. А ти: Кругом шпiони.

Это снайпер, молодой боец.

П а в л i к.( бере в руку здоровенну ломаку )

А як шпiон — тогда йому пiзд_ц.


Павлiк кида снаряд Фiлiну в голову, Фiлiн пада з страшним стуком, як

мiшок з говном.


П а в л i к.( бере Фiлiна за ноги. Передразню_ вожатого )

Снайпер, молодой боец,

А как же! Прямо ворошиловський стрiлок.


Павлiк з розмаху пиздить важким Фiлiном об берiзку, якiй зовсiм недавно

признавався в любвi. Берiзка лама_ться.


В ч и т е л ьа т е _ з м у.( до дiтей )Дiти,

Сейчас мы вс_ хором плюнем на цього Фiлiна:

Раз-два-три!


Дiти хором плюють i сразу ж запевають веселу пiсню про кузнечiка. Обряд

очищения на цьому заканчива_ться, i загiн, ламаючи на сво_му пути дерева,

суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички,

конс_рвнi банки i гондони.

М'якою тигристою ходою входить Г е н е р а лВ л а с о в. На ньому

красивi синi галiфе, шашка i папаха.


В л а с о в.(помiча Фiлiна)От, блядь! Таки, мудак, нарвавсь!


† знов я без связного залишився.

А ебаний Канарiс, мудозвон,

Пиздить в сво_й _бучiй шифрограмi,

Що Фiлiну Залiзного Хреста присво_в Фюрер,

Мабуть, вже посмертно.


Власов пiднiма Фiлiна за ноги.

Ну шо, подлюка, ще не охлад_л?

Ф i л i н.(вiдкрива одне око)Канарiс не пiзд_л?

Г е н е р а лВ л а с о в.Шоб ти сказивсь, ушастий долбоеб!

Так налякав, що я ледь не усрався

В сво_ красивi новi галiфе

† нову вещь красiву чуть не спортив.

Докладивай мерщiй.

Ф i л i н.Я узнав маршрути

Тих наглих пацанiв в коротких штанях,

Що об берiзку пиздили мене.

Вони iдуть на дальнi_ болота,

В яких усяка водиться гидота.

Учитель ате_зму _х веде,

Щоб довести, що це все предрасудки,

Що чорт — це видумки, вампiри — п'янi шутки,

А привидения — бесстыднi проститутки,

Якi за рубь зал_зуть в скл_п сiмейний.

‡м по_бать, що там жмури лежать,

Безнравственi подорви.

В л а с о в.Ну-ну, вже розпиздивсь,

Пташиний гуманiст,

Жан Жак Руссо. А сам

Передавив i ви_бав

Усе, що в лiсi меньш за тебе.

Диви, яка пустиня навкруги:

Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки.

Ф i л i н.Зато гадюки _сть i кровожерна рись.

Жить стало лучше, стало веселее,

Тепер жить стало просто за_бiсь.

В л а с о в.Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками.

Вони шукають те, чого нема,

Щоб довести, що його не iсну_,

Так часто мiстики доведено до краю

Шуканням чорта думають, що раз його нема,

То i нема i бога.

А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.

Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.

† саме час задуматись, що раз вiн появивсь,

То й бог десь рядом ходить.

Люди, люди, цi дурнi козли!

Як остопиздили менi мiстичнi блядi,

Обвiшанi восточною хуйнею,

Що перед тим як взяти хуй у рота

Повиннi привести себе у резонанс

З зефiром свiтовим. Кiстлявi ате_стки,

Що лекцi_ читають кугутам про Марс i iншу по_б_нь,

А кугути _буть _х довгими сумними вечорами

Десь пiд коморою, а та тiки сопить,

А крикнути стiсня_ться, подлюка,

Бо з города при_хала, в костюмi,

† дулю накрутила в головi.

Совсем не кайф _бать таку колоду безчуственну.

Да i клiкуши тоже хороши —

Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,

А як не даш _м грошей, то сейчас

Обматюкають i плюнуть на пальто,

Що i хiмчистка потiм не почистить.

Куди не кину оком стомленим —

Кругом хуйня. Заябують мене

Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,

Розпатлана самиця зло_буча,

Що верхи на скаженiм буга

Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових

У нiкуда; або духовнiсть смирна

Що перстами, покрученими от пол_артрiту,

Показу_ нам, де дорога к храму. В храмi тiм

Залiзо ржаве лежить у рiзних позах

† гнила картопля. Ох, блядський смисл життя,

Якщо ти _сть!

Ф i л i н.Ти тоже розпиздився на весь лiс, начальник.

Ну просто романтiзмом повiяло

† Байроном набздило трохи.

Що ж ти не пiшов в поети,

А подавсь в шпiони?

В л а с о в.Справа в тому, main libber Совушка,

Що поети разлiчними стiхами

Нам объясняли мир.

Но основна задача в том i состоит,

Щоб мир цей переделали шпiони.

Г о л о сзл i с у.Ау! Ау!

В л а с о в.То Пелагея,

Вона у лiс по ягоди пiшла,

Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.

Вiн _х обох пиздячить, маму й тата,

Хiба це жизнь — щодень приходить п'яний

† батька з матiр'ю халявами по пицi вихову_.

Ф i л i н.Та отру_ти надо.

В л а с о в.Ха! Його тру_ли ми неоднократно,

Та вся отрута в його органiзмi

В мить перетворю_ться

На шмурдяк молдавський.

Гiвно, яке вiн _сть, у ту же мить

Утворю_ться бiлоснiжним салом.


Входить Пелагея Нилiвна, мать з велико_ букви, ум, честь i совiсть

нашо_ епохи iз слiдами било_ краси на лiце i т_л_.


П е л а г е я.(ридаючи, до генерала)

Мiй любчику, яка хуйова жизнь!

Хотiлося б, усе в пизду пославши,

Вдвох милуватися у банi на поличцi

† вiничком любовно пиздитись

† сьорбати чайок. А замiсть цього

У тебе розв_дка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,

А у мене — мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,

† два сини, епiческих героя

(бодай би _х побили метастази!).

Ф i л i н.Я знаю, храм сто_ть серед болота,

А в храмi домовина на цепу.

Про це не зна_ жодная сволота,

Що в домовинi тiй слiпий пророк живе,

Зовуть його Микола. За життя

Хуйнi вiн рiзно_ навигрiбав довкола так дохуя,

Що свiтлий Аполон, якому по_бать обично

На страждання припизденого нашого народа,

Раптово зглянувся

† швидко ослiпив Миколу стрiлами,

Щоб той не бачив бiльш пiздоватiзму

† не страждав бессмысленно,

Як ми усi стражда_м. Ходiм до нього,

Вiн навчить нас волi Аполона i скаже,

як нам жити, бо нема нiякого терпiння.

Так дальше жить нiльзя! Скрiзь долбоеби!

Навiщо, мама, мудрая сова, мене ти народила!

(Фiлiн б'_ться головою об сосну, сосна лама_ться.)

В л а с о в.Ну-ну, main libber совушка, не плач,

Прийде Гудерiан i з ним дядько Канарiс,

Мiшок смачних засмажених мишей вони тобi подарять.


Чути страшне репiння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить П а в

е л В л а с о в, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга, мужик з сокирою на

поясi. Павел Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звуки,

нiби в зонi пиздять по рельсам. Всi ховаються.


П а в е лВ л а с о в. (страшно ричить)Мать! Мать! Мать!

В л а с о в.Ну, блядь, пiзд_ц!

П е л а г е я.Тихiше, бо як побачить,

Тоз'_сть усiх, а Фiлiном закусить.

В л а с о в.(з гордiстю)

А все-таки синок на мене схож,

Його би в ПТУ чи в iнститута,

А так нема_ смисла нiкакого,

Що вiн пиздячить лiс i розрива

Навпiл шатунiв i греблi рве. Дiяльнiсть пиздувата.

Ф i л i н.(здогадався)А! Вiн лишняя людина!


Павел Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово

помiча_ нашу компанiю i iзда_ страшне кiнг-конгiвське гарчання.

Наляканнi... разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг i

вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи,

заманю_ синка до оркестрово_ ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона

Павел Власов валиться в яму на фаготи i контрабаси.


Дiя друга


Гидке болото з отру_ними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi

болота сто_ть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполона. Храм представля

собою древн_гречеський дорiчеський ордер з капiтелями, пропiлеями i всею

положеною по_бенню, тiки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева,

росiйським способом “в лапу“. Знизу храм Аполона опира_ться на двi гiдкi,

жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi “Мисливцi на привалi“

художника Перова сидять два розпиздя_ С а в аМ о р о з о вi його друг Щ у к

i н. Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з горiлкою, а в лiвiй — бляд_й.

С а в а.(показу_ гранчаком горiлки на гидке болото)

Дивись. Ну гд_ еще така краса?

То Русь могучая. Всього в нiй дохуя —

Лiсов, пол_й i р_к, болот, пустинь i тундри,

А также i тайги в н_й сильно дохуя.

† всюду Руссю пахн_т, человек здесь

Вольно нюхает той запах до опiзд_н_ння.

Щ у к i н.(саркастично)† шо? Нанюхався,

А потiм сам насре, щоб iншi нюхали?

† шо характ_рно — нiколи сам не убере говно,

А так лежать полишить. Необразованый,

Неграмотный мужик! Нет,

Все-таки нам до Европы срать и срать еще.

С а в а.А нравственно начало.

Мужик, хоча й дурний, але святий,

Його _буть, а вiн внiманiя на те не обраща,

†, хоч, пол_зного не робить нiхуя,

Но i не злобиться. † любить все кругом:

Раст_нiя, звiрят i пташенят, також

Дiтей, людей, дiвчаток, молодиць

† бога.

Щ у к i н.Бога не чiпай.

Сидиш собi в болотi iз блядями,

Кiря_ш, як мудак, i лупиш комарiв

На товстiй пицi. Не можна

Пиздiть про бога в такому положен'_.

Та, крiм всього, навiщо богу здався ти,

Неграмотный козел, що тiки вмi_,

Що кiрять та жiнку пиздити?

Якби отут сейчас з'явився бог,

Чи, може якийсь святий,

Шо б ти сказав йому?

Нiчого бти не видумав, окрiм

“Сiдай, давай кiрнем“. Мудило ти!

С а в а.(повчально) Якби з'явивсь щас свiтлий Аполон,

То не пришлось би нам пиздiть багато.

Вiн пиздюлей би нам понакидав фiгурних,

Горiлкувiн розбив би, а бляд_й

Повикидав в болото, i правильно б зробив.

О, як би я хотiв пiти на прощу в гидке болото,

Де бовванi_ храм святий серед лiлей та жаб,

Покаявся i гiрко заридав би, бо наробив у жизнi

Багато хуйнi я всяко_.

Щ у к i н.Ха! Чого ж не йдеш?

М о р о з о в.Боюся.

Там страшна випь регоче по ночах,

† сом живе, що давить буга_в,

А люди так ковта. Аленушка

Сидить на камнi там,

Уся зелена, пазурi в кровi,

А посмiшка, як в Б_рi_.

Когось чека, блядюга, i дивиться у воду,

Мов дурна. ‡бав я там ходити!

Щ у к i н.Якщо вiриш, то тiки побажай, i храм приде

† стане на левадi. Не треба буде лiзти у болото

† бздiти, мов шпiон в тилу врага.

Давай гукнем його. Ви, блядi, теж гукайте.

В с iх о р о м.Еге-ге-гей! †збушка пацавата,

Катай сюда i з нами трет_й будь,

Бо ми у двох, а блядi в счет не йдуть!


Обидва розпиздя_ разом з блядями бiгають i кричать, утворюючи на краю

болота базар. Раптом храм Аполона з жахливим репiнням робить поворота i на

жовтих курячих ногах пизду_ прямо на п'яних шакалiв. Обидва вiд жаха падають

мармизами в болотнi нiзабудки. Храм отряху_ з нiг болотне гiвно, водорослi i

жаби.


Х р а м.Ви звали — я прийшов.

Щ у к i н.Пi...пi...пiзд_ц!


Дверi храма з грюкотом падають в болотне гiвно, у проломi дверей видно,

як всерединi на ланцюгах агресивно гойда_ться кришталева домовина. Амплiтуда

гойдання возроста, ланцюги лопаються, i гроб невидимою силою випльову_ться з

храма на леваду. Кришталева кришка вiдлiта_ на хуй, i з зручно_ при_мно

домовини пiднiма_ться М и к о л аО с т р о в с ь к и й, слiпий прорiцатель

храма Аполона, вдягнутий в шинель i з залисинами на лобi i гранчаком у руцi

i з маузером i шашкою на поясi.


М и к о л а.Ви звали — я прийшов! Налийте, пiдараси,

Бо щас пiздюлей вам понакладу!

Шо лежите, як вшиви_ матраси?

С а в а.А! То ти iз домовини!

Навiщо ж там тобi пiстоль i шашка

Та ще й стакан гранений, як алмаз,

† ла_шся до того,як скажений,

На всякого, що вiн _ пiдарас.

Ти сам такий! Що бiльма залопа_ш?

Недаром, мабуть, повилазило тобi.

Пиздять, що ти пророк — пророчествуй, що зна_ш,

Або уебуй, щось одне iз двух.

Таких гандонiв часто бачив я,

Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!

Несiть менi усi по три рубля

† мудростi вам дам я дохуя.

А сам читать умi_ по складам

† голосно пердить в компан'_ дам.


Не бажаючи далi слухать цей поток пiдсвiдомостi Микола Островський

смачно пиздить Саву маузером по мармизi, той пада.


М и к о л а.Ти тоже попиздiти хочеш?

Щ у к i н.Н_. Я — н_.


Роздратований Микола хряпа_ маузером i Щукiна тоже. Попиздженi Щукiн i

Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуре

гранчак горiлки, руба закуску, мимоходом запиздячу_ шашкою блядь, потiм

скида чоботи i портянки i з насолодою виколупу_ бруд промiж пальцiв. Друга

блядь з жаху сховалася в домовину i непри_мно там уссялась. З домовини

рiденькими струмочками тече рудовата сеча.


С а в а.(з докором до Щукiна)От бач,

До чого привело шукання правди.

Якого хуя ти його позвав?

Той жлоб у домовинi — не пророк.

Не бачив я пророкiв у шинелях та з маузерами.

То фурiя якась, то вурдалак!

Пиздiли мирно ми про нашу жизнь

Хуйовую, я нюхав теплый воздух,

Вiдчувая, неначе смачним салом повiяло,

Подумав я, що смалять кабана,

А навкруги сидять друзя, красивi,

Утонченнi, з веселими блядями.

† нiздрi жалiбно розширились в мене.

† почало менi здаватись, що сейчас

Пойму я жизнь, __ закони сложнi i красивi,

‡_ гармонiю...

П р о р о кМ и к о л а. Замовчи, не пизди!

Якi закони там, де блядi хтивi,

Скупi, невихованi, що при видi грошей

Напустять на персидський килим слину,

Нахабно ссуть пророку в домовину?

Чому я, молодий, розумний, гарний,

Замiсть того, щоб _здить у кру_зи,

Дивлюсь на _хнi блядськi_ капрiзи

† слухаю, як ви, засранцi потнi

Отут патяка_те. Знаю вашi мислi

Хуйовi — про аршин,

Яким не можна мiряти Росiю,

Бо ним ви хуя мiряли у банi

† тепер вiн правильную цифру не покаже.

А потiм плакати, як крокодил пiдступний,

Що в нас нарiд дурний i п'_ багато,

Що правди нiхуя нема нiде.

А згодом йобнути горiлки лiтрiв зо два,

Блювать самозакохано i пиздити сiм'ю,

Жiнок, дiтей, тварин, ламати фiкус,

Раст_ни_ корисне, бити посуд.

О, злi, _хiднi, знаю мислi вашi.

Пророчеств мудрих ви вiд мене ждете —

Так я вам дам мо_х пiздюлей страшних!

Нiякая Касандра вас ногой по яйцях

Не впизде влучно так, як я.


З цими словами пророк Микола пиздить обох славянських гуманiстiв.

Несподiваний крик зупиня_ його невдячну працю. На тлi лiсу з трубою i

барабаном з'явля_ться пiонерський загiн з П а в л i к о мМ о р о з о в и мта

У ч и т е л е ма т е _ з м уна чолi.


П а в л i кМ о р о з о в.(до дiтей)

Стояти всiм, _бати вашу мать!

У ч и т е л ьа т е _ з м у.(до дiтей)


Дивiться, дiти на болото гидке.

Церковники задурюють нарiд

† кажуть, що живуть русалки там,

Чорти i всякi iншi блядi мокрi.

Я запевняю вас: нема там нiхуя.

Ми тракторами тут пiсок навозим,

Акацiю посадим, обелiска вколупа_м в боговiння.

На ньому ми напишем, що в майбутнiм

Тут буде пам'ятник стояти комунiстам

Порубаним.

(показу_ на храм Аполона)

А ця iзбушка скромна —

Капiталiстiв це трактир развратний.

Сюди подалi вiд бiди народной

Бляд_й водили куркулi i графи.

Тепер в нiй буде школа для сирiт,

Дiтей i всячеських дибiлiв.


П р о р о кМ и к о л а.Чим так пиздiти на весь лiс розумно,

Ти б краще подивився в болото уважнiше.

У ч и т е л ьа т е _ з м у.Справдi, порада досить слушна.


З болотного баговiння вилазить А л е н у ш к а, саме така, як _

описував Сава Морозов. ‡_ посмiшка дозволя_ бачити у не_ чималенькi iкла.

Без зайво_ тяганини вона хапа_ Учителя ате_зма, i, перекусивши йому артерiю,

з задоволеним реготом тягне жертву в очерет. Кривавий фонтанчик ще деякий

час фонтанiру_ з болота, звiдти ж чути смачнi звуки розгриза_мих кiсток.


П р о р о кМ и к о л а.Хто ще пиздiти хоче? Запитую.


Пиздiти бiльш нiхто не хоче. Павлик Морозов геройськи волохатить собi

чуба.


П а в л i к.Вiн ворог був, менi його не шкода.

Вiн нас наябував, казав — нема чортiв.

Туди йому й дорога, пiдарасу.

С а в аМ о р о з о в.(до Щукiна)Це мiй синок, епiчеський герой,

Вiн рятувати нас прийшов сюда,

Сво_х штурмовикiв привiв з загонiв,

Спортивнi хлопцi, тi, що знають джиу-джитсу

Прийоми смертоноснi, кирпичину

Усякий з них мармизою лама.

П р о р о кМ и к о л а.Учив я трохи вас, старих шакалiв


Як Родiну любити, та, мабуть,

Перестарався трохи. Вiдтепер

Ви знати будете,

Як храми викликати на леваду,

Плювати в дароносицю,

Пости несоблюдать бездумно.

†дiть, гандони, i бiльше не грiшить,

Скажiть спасiбо Аленушцi, що вже на_лась трохи.

† цю блядюгу з гроба заберiть,

Вона кришталь гiрський менi зiпсу

Св_й мочею хворою. Вiд не

На домовинi в стилi роккоко

Пiдуть такi поскуднi жовтi плями,

А домовину чисту я люблю.


П а в л i к.То ти пророк святий!

М и к о л а.Так, я — пророк, п_дант-акуратiст,

Молюся богу я i пизджу фарiс__в

П а в л i к.Але ж його нема. Так в щколi я учив,

Що все зробив не бог, а обiзяна.

М и к о л а.Сказала це тобi та срака п'яна,

Що _сть __ Аленушка тепер.

П а в л i к.(кричить до пiонерiв)

Хлопцi! Наябували нас: бог _!


Всi падають на колiна i пиздять мармизами болотнi незабудки. Сава

Морозов i Щукiн запопадливо пиздять сильнiше за всiх. Зассана блядь вилазить

з кришталево_ домовини i з цiкавiстю озира_ться на величне видовище

массового покаяння.


М и к о л а.Покайтесь, браття, i не робiть хуйнi,

Не бздiть нiкого, за нами Аполон.

Якщо хтось скаже вам, що вiн мудак,

Що хтива обiзяна сидить на променiстiй колiсницi

† чуха сраку арфою спiвця, —

Ви зараз же такому мавпофiлу

Ногою бийте в яйця. У цей спосiб

Загiтував багато неофiтiв.

Сказати вам по правдi, не люблю я

Тих блядських теревенiв, бо не вiрю

У силу слова я, а вiрю в силу пiздюл_й.


З цими словами пророк для профiлактики пиздить неофiтiв ногою по зубах

i по печiнцi.


П а в л i к.Учiтелю, ми за тобой пiдемо,

Не будем пиздити всiх тих,

Кого ранiше ми пиздили,

А тiки тих, кого ти скажеш.

М и к о л а.†дiть по свiту, дiти Аполона,

† агiтуйте бидло безпринципне

Фiгурними пiздюлями. Не бiйтесь,

Коли священой люттю надiхненi

Ви зробите калiкою когось, —

Вас будуть тiки бiльше поважати,

Пiдносити дари i пригощати

Портв_йном ароматним. Ви об стiну

Побийте тi пляшки. Дари

До хати господаря знесiть, а потiм

Сiрниками ви пiдпалiть його обiйстя.

† _х сусiди тодi полюблять вас

† скажуть: “Це святi. †дiть сюда, ми чуда хочемо“

Халяву чобiт сво_х вiд бруду обтрусiть

† йдiть до них вечеряти.

П а в л i к.А чудо?

М и к о л а.Чудо в тому поляга_,

Що пиздити не будете ви _х.

С а в аМ о р о з о в. О, мудрий наш пророк!


Старцям потворним

Дозволь пiти в сво_ дома убогi,

Щоб ми могли молитись Аполону,

Аленушцi, зеленим бiсам, вiдьмам,

А сiрники тримати на полицi

Ми будемо, чекаючи святих.

Нехай придуть i спалять к _б_ням

Майно улюблене,

А нам, старцям нужденним,

Повибивають зуби. Нам же краще,

Бо легше тим прийти до Аполона,

В кого нема зубiв, вiдбитi нирки,

Замiсть очей стирчать кривавi дiрки

† рiдка волосня нагаду_ про жизнь

Розпустную з блядями i гiмназiстками.


П а в л i к.Все, батьку, напиздiли ви. Вам треба

Скорiш до дому бiгти, бо в лабази

Ви мрi_те залiзти. У пилюцi

В танцюючому свiтлi каганця

Ви з головой зануритесь у грошi

†, як свиня, в них будете качатись

† криками дурними кажанiв

Лякать пiд стрiхою. Я помiчав за вами

Уже давно цю пиздувату жаднiсть.

Невидимий за вами я ходив

З лiхтариком в кишенi

Мо_х штанiв широких. Я сокиру

З собой носив, щоб запиздячить

Пацюкiв, що по коморам нишпорять.

Як раптом спинились ви, i вогник освiтив

Потворну вашу пику, хижi зуби

† слину, що катилася iз рота

На землю вогку. Я вас упiзнав.

† так менi зробилися противнi

†нстинкти вашi дикi, що ледь-ледь

Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,

Раптово перший пiвень прокричав.

Ви матюкнулись лайкою брудною

† дверi зачинили, мабуть, мамку

Пiшли _бать безчувств_нно.

Грошима ви шарудiли, бавилися ху_м

Через кишеню. Схаменiться, батьку,

Вiддайте гошi капостнi на храма!


Павлiк Морозов величним жестом показу_ на пацавату iзбушку на курячих

нiжках.


С а в аМ о р о з о в.Ага, гандони, грошей захотiлось,


Говна вам на лопатi, жебракам!

Вiн робить руками всiм зрозумiлого жеста.


М и к о л а.Я сумно дивлюся на наше поколiння

Жлобiв невихованих. Грошi _м

Дорожче за храм святий. Мамонi, а не богу

Возносять цi ху_ сво_ молитви.

Ви тихо задушiть його, як цуцика.

Хто хоче це зробити,

Хай вийде на три кроки уперед.


Всi пiонери на чолi з Павлiком, не вагаючись нi хвилi, роблять вперед

три кроки iз криком: “Можно я?“


М и к о л а.Павлуша старшенький, то йому i душити.

Бо жизнь свою потрiбно так прожити,

Щоб соромно не було за роки,

Що прожив ти, як пiдарас поскудний.

Кiнчай скорiш спектакль цей вельми нудний.


Павлуша з насолодою душить батька його ж бородою. Вiн пха_ __ Савi в

рота i закручу_ вузлом. Пiонери пiдчас акцi_ б'ють в барабани. Зробивши

справу Павлiк пiдходить до пророка Миколи i робить пiонерський салют. Два

пiонери пов'язують пророку пiонерський галстук.


М и к о л а.Пiонери! Душити жадних пiдарасiв

Будьте готовi!

П i о н е р и.Завжди готовi!


З лiсу з'явля_ться П е л а г е яН и л i в н азг е н е р а л о мВ л а с

о в и мi Ф i л i н о м. Всi падають на колiна, побачивши храм.


Ф i л i н.Це храм святий, вiн вийшов iз болота,

До нас, мерзених, вiн прийшов,

Як совiсть приходить у ночi до вуркагана!

† той прокинеться, заплаче i об стiну

Ударить головою. Штукатурку

Обiб'_ лобом, долбоеб смердючий.

Не буде бiльше пиздити бабусь

Сокирою, ширятись ефiдрiном

† гвалтувати в зонi пiтухiв,

А пiде в монастир i стане дiток

Учити Слову божому. Я теж покину

‡сти гризунiв i пташок,

Хуйове це шпигунство я полишу, —

Возд_лувати буду вiнограднiк

У потi сво_й совиной морди,

† жить не по брехнi, як вчитель бородатий

Учив нас, юних i прищавих нiгелiстiв.

Г е н е р а лВ л а с о в.Main libber,совушка,


Переворот вiдбувся в мо_й душi.

З тобою разом будем,

Як двi свинi грiбтись на полi.

Грошi ми раздаватимем бабусям i калiкам.

Нехай вони по_дуть в Монте-Карло

† грають там в рул_тку, нам не шкода.

З дiтсадочкiв вiзьмем сирiт

† заберем котiв iз iнститута научного,

Де з них здирають шкiру

† роблять зомбi аспiранти п'янi.

Власов, як i Фiлiн, пада_ на колiна.


П е л а г е я.А я куда?

В л а с о в.Бляд_й з собою ми не беремо,

Нема чого тобi робити з козаками

† в грiх вводити нас. †ди в сiм'ю

† бiльше не грiши з во_нними.

Молись, i чоловiку смирно догоджай,

†з бороди йому вичiсуй мандавошки,

Терпи його тортури п'янi, ноги йому цiлуй,

Щоб вiн тебе простив. З тобой ми тiльки можем

Дибiлiв робити, ти стара для цих розваг.

†ди з очей, розпусна мяссо_на!

П е л а г е я.Шпигун нiмецький, шоб сказився ти!

Канарiс щас тобi не допоможе

Вiн в свiтлiм кабiнетi у гестапо

Зажав у дверях яйця комунiстiв

† сьорба_ какао, прислухаясь

†з насолодою до _хнiх завивань.

Тобi пiзд_ц! Гей, пiонери юнi,

Бiжiть сюда! Я шпигуна спiймала.


Пелагея хапа_ Генерала Власова, Фiлiн обережненько хова_ться за сосною.


Ф i л i н.Цих хлопцiв пацаватих знаю я,

Вони природи рiдно_ не люблять,

Нi фауни, нi флори, нi пташок,

А люблять тiльки пляшки i гандони,

А ще конс_рвнi банки,

Фотографi_ поскуднi iз “Плейбоя“.


Пiонери хапають генерала i пiдводять до Павлiка Морозова, який сидить

на пiонерському барабанi в позi Бонапарта.


П а в л у ш а.Ну шо, пiймався? То кажи тепер,

Хто вербував тебе, ключi вiд шифру,

Явки, ставки i вся твоя шпигунська по_б_нь.

Г е н е р а л.Простiть менi, дiтдомiвськi сирiтки,

Коти бездомнi, менi вибачайте.

Я грiшно жив, _бався я з жiнками

Утричi старшими за мене. † з совою

Я жирною дружив. Плодив дибiлiв

Таких, що в Голiвудi у фiльмах жахiв таких нема.

Я не скажу нiчого тобi, байстрюк поганий!

Хай живе main stein Гудерiан i рiдний Гiтл_р,

Фашистська батькiвщина хай цвiте!


Генерал Власов мужньо харка_ Павлiку в пику.


П а в л i к.Утопить фашистського фанатiка в болотi.


Пiонери привязують генералу Власову на шию кирпичину, як Герасим до

Му-Му, i топлять у болотi. Аленушка вилазить з очерету i з цiкавiстю

дивиться на видовище, __ очi горять червоним вогнем.


П е л а г е я.Що ж ти зробив, проклятий вуркагане?

Якого хуя ти в болотi гидкiм

Втопив красивого усатого мужчину?

П а в л i к.Мамаша, помовчiть.

† вас втоплю, як будете пиздiть.

П р о р о кМ и к о л а.Сiмейка блядська, за_бали впень,

Оцю хуйню повинен день-у-день

Вислухувать, я б краще пiтухом


Ламбаду танцював би на парашi!

Пророк розлючено плю_. Погляд його випадково пада на хижу Аленушку, яка

хтиво клаца_ i пуска_ слину з рота.


М и к о л а.А ти шо робиш тут, змiя _буча?

Ти, мабуть дума_ш, шо тут кiно знiмають

Рекламного про пасту для зубiв?


Роздратований Микола жбурля каменюку в Аленушку, яка з хижим гарчанням

лiзе назад в очерет. При цьому вона робить еротичнi знаки Павлiку Морозову i

принадно вихиля_ться тiлом. Павлiк без зайво_ рефлексi_ бiжить за зеленою

бляддю в болото. Пелагея Нилiвна розставля_ руки, як в картинi Маковського

“Не пущу“.


П е л а г е я.Не лiзь, синок, вона тобi не пара,

Вiд не_ ти пiдхопиш враз сiфона.


Павлiк роздратовано пиздить Пелагею Нилiвну по мармизi, Пелагея пада

довго i велично, як це i лiчить епiчнiй геро_нi.


П е л а г е я.Убив!

Х о рп i о н е р i в.Убив! Убив!

П р о р о кМ и к о л а.Пiзд_ц!


Сiнхронно з його пророчими словами болото охоплю_ться жахливим мороком

з грiмом, блискавкою, смерчем i всiм, чим положено в такому випадку. По небу

в цей час вихолром проносяться медузи, горгони, чорти, дракони i просто

якiсь лярви. Натовп збива_ться вкупку, як безпорадне стадо, з жахом

спостерiгаючи катаклiзьми. Тiльки Пророк лиша_ться незворушним. Спокiйно

ляга_ вiн в прекрасну кришталеву домовину, яка вiдразу ж почина_ свiтитися

синiм вогнем, i невидимою силою влiта_ назад в храм. Дверi храма з грюкотом

зачиняються, i з жахливим репiнням ритуальна споруда робить поворота i на

жовтих курячих ногах пизду_ в долото, розбризгуючи грязюку. За ним, як щури

за гамлетським щуроловом мовчки iдуть загiпнотизованi Щукiн, Аленушка i

пiонери. На сценi лиша_ться тiльки Павлiк, який сто_ть в античнiй позi над

тiлом матерi, i Фiлiн, який сховався за сосною i вiд жаху тихенько пiдвива.

Дiя третя

К а р т и н ап е р ш а.


На галявинi, серед величного сибiрського лiсу бiля туристично_ палатки

сидять С у к а i Б л ядь, богинi помсти, гiвна, мух i менструацi_, так званi

елiнi_, вбранi туристками 60-х рокiв. На обох неоковивнi спортивнi штанi

кольору шкiльних чорнил, потворнi туристичнi черевики i амебно_ форми

рюкзаки. Довершують гардероб гидотнi чорнi крильця, якими цi бридкi

створiння час вiд часу вимахують. Обидвi богинi - це здоровеннi масластi

невизначеного вiку агресивнi чуви. Одна з елiнiй слуха_ по портативному

приймачу романтичнi пiснi про геологiв, друга колупа_ться в зубах вiделкою.


С у к а.Хотiла б я пацанчикiв красiвих

Зустрiти в цiм _бучiм турпоходi,

Бо замiсть них тут тiльки блядськi рисi,

Ведмедi, змi_, сови беспокойнi

Вночi кричать, неначе _х гвалтують.

Ф i л i н. з дереваУгу-угу-угу!

Б л я д ь. Нема сейчас пацанчикiв хороших,

А тi, що _сть, не _здять в турпоходи,

А як по_дуть здуру на турбазу,

То не вилазять, падли, з ресторану,

Аж поки грошi не попропивають.

В той час, коли нещаснi молодицi,

Якi купили льготни_ путьовки,

Щоб по_батись трохи у походi

Спортивному, лiкуються вiд нервiв

† клiмаксу вонючою водою.

Регочуть iстерично, скавучать,

Як цуценята, темними холодними ночами

Пiд ковдрою казеною, самотнi,

В убогих номерах на десять ко_к,

Де радiо пиздить вночi i вдень,

Бо хтось зламав його i виключить нiззя.

Де блядь командировочна вночi

Приходить i сiда_ в умивальник

В сраку п'яна, i тепер до ранку

Ви слуха_те, як вона iка_.

Де объявление висить в фойе засранiм:

“Товарищи! Не кидайте в вiкно резиновые изделия,

бо гуси _х _дять i ними давляться!“

Ф i л i н.Угу-угу-угу!

Б л я д ь.Смi_ться з нас цей йобаний хижак.


Кида в Фiлiна палку. З дерева чути крик: “ У, блядь, ти шо сказилась?“


С у к а.А може там пацанчики сидять,

Студенти-першокурсники красивi,

Вони iз нами шуткувати хочуть,

А ти ломакою упиздила по ним.

Г о л о сзн е б а.От, курви, я вам зараз дам студентiв!


На галявину на величних чорних крилах планiру_ К л i м а к с, вiсник

богiв, щось середн_ мiж бетменом, медузою Горгоною i дельтапланом. Сказати,

що вiн страшний, - це не сказать нiчого. Коли вiн говорить, у нього з рота

вирива_ться вогонь, вiн весь обмотан змiями. Обидвi блядi, побачивши

Клiмакса, з жахом падають долi ниць i навкарачках повзуть в кущi.


С у к а. з жахом Клiмакс! Це Клiмакс!

К л i м а к с.Так, не фраер я, а клiмакс зм__носний,

Отож тремтiть, паскуднi нiмфоманки,

Що замiсть того, щоб глядiть онукiв,

Виябу_тесь перед пацанами з профтехучилища

† перейма_те у них _х сленг дибiльний

† пха_те сво_ квадратнi сраки в лосiни молодьожнi.

Вам студентiв захотiлось? Ось вам студенти!


Клiмакс бере в кожну руку по товстiй змi_ i змiями пиздить нещасних

профур, якi вiд жаху виють i лазять рака. З високо_ сосни долина_ вже

знайоме нам “Угу!“


К л i м а к с. кату_ бляд_й Оце вам за лосiни синтетичнi!


Оце за першокурсникiв!

А це вже за геологiв, гiтару, тайгу

† прочу по_б_нь!

Кожен пункт обвинувачень Клiмакса супроводжу_ться ляпасом важкою змi_ю.

Оце за тi похабнi вашi пiснi,

Що ви _х ви_те ночами, сичiв лякаючи!

Оце за блядськi вiршi, де про любов написано,

Що _х ви пiд подушками трима_те. Насправдi ж

Вам хочеться, щоб п'яна шоферня,

Яка й не зна_ толком, як читати,

‡бала вас в брудному гаражi!


С у к аiБ л я д ь.О Клiмаксе! Нехай же цеглепад


Впаде на нас, мерзених! Хай говно

Затопить нашу хату аж по крокви

† iз труби полiзить замiсть диму!

Нехай нам повилазить! Щоб нiколи

Ми хуя не побачили в життi,

Якщо ми будем лiзти к пацанам,

До ранку з ними тлузгати насiння

† реготать предурочно - вдавати,

Що нiби-то лоскотки бо_мось.

Не будем бiльше ми!


К л i м а к с.Ну, не клянись, то грiх.


Клiмакс сiда на пенька, дiста_ “Бiломор“, закурю_, так, що ста_ схожий

на справедливого начальника дитячо_ колонi_. Вiн пригоща_ цигорками блядюг,

як це звичайно роблять на допитах кмiтливi менти. Раптово гостро

примружившись, як це вiртуозно робив Б_рiя, щоб приголомшити ворога, пита_.


Ви З_вса зна_те?

С у к аiБ л я д ь. з жахом Ми зна_мо...

К л i м а к с.Вiн щойно наказав пошматувати вас обо_х на котл_ти,

Якщо ви вже сьогоднi не засмажете Павла Морозова

† не подасте йому о сьомiй на вечерю.

Вiн сказав, що любить, щоб шкiру не знiмали,

А перед тим, як подавать на стiл,

Побризгали б на не_ трохи коньяком.

А з ротащоб стирчала цибулина,

Та тiльки свiжа, а не тогорiчна.

Гаденыш цей вже за_бав богiв,

Вiн запиздячив всю свою сiм'ю.

Тепер вiн може на Олiмп полiзти

У свiтли_ палати до богiв,

Щоб звiдти _х на землю постягать,

А потiм сам на крiсло Зевса сяде

† буде видавать укази.

Цього ми не можемо терпiти.

Пiдроздiл блядський щас шикуюсь,

Кругом, вперед за орд_нами!

Сука-старша, шо не ясно?


Сука i Блядь по-во_нному виконують накази.


С у к а.Докладу_ старший сержант Сука!

Дiверсiонна група в складi

Старшого сержанта Суки i _фрейтора Блядi

В наряд заступила!

К л i м а к с.Праве плече вперед! Бiгом!


Обидвi профури вихором зникають в тайзi. Клiмакс з цигаркою в ротi з

вогнем i димом старту_ вертикально вверх, як це робить на Байконурi ракета.

К а р т и н ад р у г а.


П а в л i кМ о р о з о вмандру_ тайгою, несучi на могутнiх плечах мiшок

з мертвою матiр'ю. Мандруючи так, вiн зненацька влазить просто в лiгвоС ф i

н к с а, який году_ здоровенними цицьками маленьких сфiнксенят.


С ф i н к с.Ага! Людиною воня_ смачно як!

К обiду ти менi з'явився вчасно,

Давно пацанчiками я не ласувала.

† як менi ти не вiдповiси

На три мо_ загадки хитрожопi,

То з'_м тебе негайно.

П а в л i к.Не бздю нiкого я!

Давай загадки, сука iз цицьками.

Розгадував я й не такi кроссворди,

Складали _х _вре_ хитромудрi,

Хотiли на_бать - не получилось.

†з ними не рiвнятися тобi,

Потвора ти дрiмуча.

С ф i н к с.Так слухай. Що це таке:

Не буряк, не морковка,

А червона головка?

П а в л i к. не хвильку не вагаясь Пiонерка в червонiй хустинцi.

Що, з'_ла, сука?

С ф i н к с.Хвалитись постривай.

Скажи, що це таке:

Лiта_ -

† смертю засiва_?

П а в л i к.Фашистський лiтак.

С ф i н к с.† тут вгадав, паскуда!

Слухай же останню.

Що це таке:

Орел лiта_ -

Народ визволя_?

П а в л i к.Радянський лiтак.

С ф i н к с.† тут вгадав. †ди сво_м шляхом.

Розумний ти, а я _м тiльки дурнiв.

П а в л i к.Нi, постривай, бо зараз моя черга загадувать,

† як ти щас менi не зможеш вiдповiсти,

То тебе з говном змiшаю я

Разом з тво_ми цуценятами.

Що це таке, вiдповiдай негайно:

Сичав, сичав, та й замовк,

Вигляда з нори, як вовк?

С ф i н к с.То, може, то скажена барсучиха.

П а в л i к.Тупа пизда! Це - Гебельс!


Павлiк страшною силою епiчного героя пиздить Сфiнкса мiшком з мертвою

матiр'ю. Сфiнкс пада мертвий. Павлiк з насолодою душить маленьких

сфiнксенят, якi жалiбно скавучать. Тихцем, нiким не помiченi, з-за сосни

визираютьС у к аiБ л я д ь. Обличчя у них розмальованi грязюкою, як це

роблять на бойовому завданнi американськi рейнджери в джунглях †ндокитаю.


Б л я д ь.Який вiн гарний, Сука!

С у к а.Ах, я не можу на нього дивиться,

Бо я уссусь в труси!


Павлiк в цей час здира_ з Сфiнкса шкуру i надiва_ на себе, як Геракл.

Потворна шкура щiльно обляга_ його могутню постать, так що сфiнксовi цицьки

гойдаються на плечах, як здоровеннi епол_ти.


П а в л i к. до елiнiй Не треба там ховатися, дiвчата,


Все бачу я. Ви краще йдiть сюда.

Скажiть менi, чи любите ви с_кс?


Б л я д ь. виступа_ вперед Конечно!

С у к а. пошепки Ти, Блядь, дурна, забула ти про З_вса,

Вiн на котл_ти поруба_ нас.

Б л я д ь.Я Пушкiна читала на турбазi. Там сказано,

Що краще меньше жити, но _батись,

Нiж жити дохуя таким життям убогим,

Як ми живем з тобою. Подружка сизокрилая моя,

Яка в нас жизнь? Щодень приходить Клiмакс

† пиздить кобрами отру_ними по попереку хворому.

Казав крилатий гад, щоб ми про пацанiв не смiли й думать.

Та я _бала жизть таку, подружка.

У дико лiгво це я раком щас полiзу

† хай весь свiт накри_ться пиздой,

Безсмертни_ боги, Олiмп i океан

† небо все нехай к хуям розпро_беться

Разом з амбалом тим, що його пiдпира!


Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить до сфiнксового лiгва. За нею

лiзе Павлiк Морозов, чипляючись сфiнксовими тiтьками за вхiд.


С у к а.Оце подружка вткнула!

Так менi сейчас зробилося завiдно.

Колись i я дiвчатком молоденьким

Курила план, ширялася потроху,

А потiм, сидячи на теплих трубах

У подворотнi з-задi гастронома

Я цiлувалася з хiпками

† спiвала про Mishelle.

К хуям вiйну! Робiть любов, дибiли!


Сука лiзе у вонюче лiгво, з якого негайно долинають твариннi звуки,

чавкання, репiння i таке iнше. Через галявину сумно мандру_ храм Аполлона на

курячих ногах, очевидно, у пошуках iстини. За ним iдуть загипнотизованi

пiонери, Щукiн i Аленушка. Аленушка веде за собою на мотузку свого брата

†ванушку. †ванушка -бiленький, з маленькими рiжками, ратицями i хвостиком.

Аленушка i †ванушка з цiкавiстю прислухаються до тваринних звукiв, а потiм,

не вагаючись, залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, _х

зустрiчають гостинно. Храм Аполлона сумно зника_ в тайзi разом з учнями.

Фiлiн, який весь цей час вiв з дерева сво_ шпигунськi спостереження, м'ягко

планiру_ на галявину.


Ф i л i н.Мовчать боги, принишкли океани,

Везувi_ таять в собi свiй попiл,

Камiння i вогонь священий. Храми

Стоять, зарослi будяком i хмизом,

У хмизi тiм скульптури оху_них

Розмiрiв лежать розкиданi,

† дивляться незрячими очима

В безодню неба. Замовкли всi,

Чекаючи коней iз вершниками,

З косами й вагою.

Та щось не йдуть, проклятi.

Або б уже сказали, що не прийдуть,

Або скажiть, коли,

Бо вже нема нiякого терпiння _х чекати.

Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбоеби!

Навiщо, мама Мудрая Сова,

Мене ти народила!


Фiлiн за сво_м звича_м хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите

репiння дерев i нелюдське гарчання врива_ться на iделiчну галявину.

З'явля_ться Павел Власов у всiй сво_й красi. Вiн одразу ж помiча_ блядство у

сво_х володiннях i слоноподiбними ногами розчавлю_ бридке лiгво Сфiнкса.

Блядi з пострахом розбiгаються. Фiлiн радiсно кричить: “Ага! Ага! Прийшли!“

i лобом колотиться в сосни, утворюючи лiсоповал. Павлiк Морозов смiливо

вилазить з-пiд вонючо_ груди кизякiв, скелетiв i сухого бадилля, з яких було

побудовано цю звiрячу бiрлогу.

П а в л i к.Якого хуя ти, амбал невмитий,

Прийшов сюда мiшать мо_м зайняттям?

Тепер сво_м улюбленим прийомом

Зроблю з тебе навiки iмпотента.


Павлiк пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Розда_ться звук, нiби

вдарили в дзвона.


П а в л i к.Що, не подоба_ться?

П а в е лВ л а с о в.Нi.


З цими словами вiн пиздить Павлiка по головi. Звук абсолютно iдентичний

першому, результатiв нiяких.


П а в л i к.Тодi знайомся iз мо_м мiшком смертельним,

†з матiр'ю могутньою мо_ю.

Я __ вбив, вона ж тебе уб'_.


Павлiк пиздить мiшком Павла Власова, який страшно кричить: “Мать!

Мать!“ хапа ротом повiтря i пада на Павлiка Морозова з страшним стуком.

Очевидно, при падiннi вiн припиздив Павлушу сво_м здоровенним

кiнг-конгiвським тiлом. Павлуша не ворушиться, його кiшки смачно бризнули на

мармизи бляд_й, якi спостеригають величне видовище, тремтячи вiд жаху.

Маленьке козенятко †ванушка залазить на трупи титанiв i жалiбно мека_.

Тiльки Фiлiн продовжу_ iстерично битися лобом в стовбури на сво_й рiзосецi,

iстерично повторюя: “Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де! Де конi, блядь, де

конi!“ В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева.


З а в i с а.