ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ

Він знав війну... - ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ

“Практично в усіх містах Югославії створено спеціальні призивні пункти. Там відбувається активний запис громадян до лав загонів добровільців. Згідно з вказівкою Генерального штабу югославської армії, добровільцями можуть стати всі громадяни країни, які досягли повноліття та вік яких не перевищує 65 років. Причому записатися до армії можуть і іноземці. В Росії вже активно відбувається формування бойових груп добровільців для відправки до Югославії. Аналізуючи ситуацію, що склалася, та вислови більшості населення, нескладно зробити висновок - ЛЮДИ БАЖАЮТЬ ВОЮВАТИ. У 1914 році лунала приблизно така ж само аргументація з боку всіх учасників майбутніх боїв, що лунає й сьогодні. Були слабкі голоси тих, хто закликав отямитися та НЕ ПОЧИНАТИ. На короткий термін людству вистачило жахів попередньої війни. Зараз термін закінчується“.

25.03.99 (15:57)

Він знав війну, наче свої п'ять пальців. Він знав, коли треба стріляти, а коли - чекати на дії противника. Він краще за багатьох, дуже багатьох знався на вогнепальній зброї: вага, кількість набоїв, максимальна відстань для влучення в ціль. Він здатен був передбачити можливі типи поведінки на війні представників різних рас, націй. Він бачив кров і смерть, і мозок, розмазаний по стінці, він пройшов через таке, що навіть і не снилося пересічному громадянину звичайної країни.

Коротше кажучи, він знав війну, наче свої п'ять пальців. І тому коли війна почалася, він негайно записався у загін добровільців.

У першому ж бою в нього влучив осколок, відірвав руку з тими самими п'ятьма пальцями. І лежачи в лазареті, марячи, він усе намагався натиснути на клавішу “Load“, аби перезагрузитися та переграти рівень по-іншому, все шукав, все шукав, та совав обрубком по простирадлу із чорним прямокутником печатки, усе шукав, усе совав - і не знаходив.