Всі публікації щодо:
Рильський Максим

Коні

Води папившися з ясного джерела,

Вертаються воии під поклики пастуші,

І хитро щуляться у перволітків уші...

Хвилина — і табун мов буря понесла.

А вечір глибшає. Рожево-сиза мла

Оповиває стен, людські голубить душі,

І хмарки плямами розбризканої туші

Стають на обрії, подібному до скла.

І от, натомлені, притихлою ходою

Вони вертаються. Лиш кілька стригунців

Не хочуть ні вівза, ні сну, ні супокою.

Старого пастуха бере і сміх, і гнів:

Ну, сказано — малі! Усе б то їм брикати!..

А легіт пестить їх, немов ласкава маги.

26 лютого 1928 p