Всі публікації щодо:
Рильський Максим

Солов'ям україни

В розлуці а вами, солов'ї Вкраїни,

Так ниє серце, що аж сміх бере

З самого себе. Хоч воно й старе,

А в рідний край, як в юність давню, лине.


Дива Версаля, Лувру красота

Та й Ейфелева башта не поможе.

Воно, звичайно, гостеві негоже

В Парижі думать про свої міста,


Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру,

Про Голосіївський веселий гай,—

Булонський ліс, поете, споглядай,

Подібний i до раю, і до виру!


Тут люди приязні. Навкруг рясні

Стоять сади, платани і каштани,

Та шелест верб у пам'яті не тане,

Вія ще чутніший тут, на чужині.


Ти груди краєш поглядом дитини,

Печеш і мучиш, рідний краю мій,


П'яниш, як жоден на землі напій...

Тужу за вами, солов'ї Вкраїни!


29 травня і 957 р Париж