Всі публікації щодо:
Рильський Максим

Ніколи я не знав, що так люблю

Ніколи я не знав, що так люблю —

До болю, до смертельного жалю —

Понад Дніпром сріблисті верболози.

Березу, що прозорі ронить сльози

На тиху, присмирнілу мураву,

Бур’ян в напівзасипанім рову,

Де часом вальдшнеп, поетична птиця,

Між листям жовтим від стрільця таїться.

Ніколи я не знав, як тяжко жить

Без солов’я, що в пісні аж тремтить

Тільцем своїм маленьким і гарячим...

(Коли таке ми раз в житті побачим,

Як бачив я в ліщині, при горі,

Насупроти рожевої зорі,

Над рідним ставом,— ніжної отрути

Ніколи нам, довіку не забути!)

Ніколи я не знав, що малюки,

Вітаючи нас помахом руки,

Коли наш поїзд між полями лине,

Дарують неоцінні нам перлини,

Які ревниво треба берегти.

Чужі перетинаючи мости,

Милуючися пишними містами,

На площі, що розквітли прапорами

І головами людськими киплять,

Я голосу не можу відігнать

Єдиного, що зве мене і кличе,

І заглядаєш ти мені у вічі,

І я руками тінь твою ловлю.

Ніколи я не знав, що так люблю.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.