Iгор Римарук

НІЧНІ ГОЛОСИ II - Iгор Римарук

Звідкіля це закляття, це вічне тавро,

це небесне ярмо на бездомних словянах? —

уночі до руки приростає перо

і безжально цвіте на перстах дерев’яних.

Тільки чується сплеск у підземній воді —

тут як тут ці слова.

Нащо, звідки взялися —

ще такі молоді... о, такі молоді,

як зелена трава в биківнянському лісі.

Ще так безборонні, нехитрі, прості,

як загоєний зойк при нежданій пощаді,

як сльоза на листі, як рушник на хресті,

як нічні голоси при свічі та свічаді.

Не один хоронився від них, не один

говорив собі в лютім безлюдді:

„Якби ж я

міг зміняти на кілька щасливих годин

ці примарні квітки, це диявольське збіжжя!..” —

та до них припадає—хоча пропада

і в куртинах легких, і в завісах залізних,—

і щоночі хлюпоче підземна вода...

тільки голосу ще не подав перевізник.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.