Всі публікації щодо:
Рубчак Богдан

Нарциз

Він просить перед дзеркалом : “Прости !“

І знову — стрімголов до книгозбірні :

як в катакомбах, черепи примірні,

лежать там сни, щоденники, листи.

Чужим життям береться він брести,

розкльовувати сторінки покірні,

визбирувати з них слова добірні, —

прообразом своє життя спасти.

А як зневіжать образи невірні,

кімнати знову клечає комірні

своїми ж масками, — щоб знову їх нести

в нові міста і на чужі мости.

І знову входить в дзеркало несите,

прощення знову у ньому просити.