Всі публікації щодо:
Руданський Степан

Над колискою

Спи, дитя моє, ти життя моє!

Спи, дитя моє красне!

Поки сонечко не запалиться,

Поки місяць не згасне!..

А я, бідная, над колискою

Цілу ніч не здрімаю,

Про життя твоє нещасливеє

Тобі пісню співаю.

Спи, дитя моє, ти життя моє!

Тільки щастя і долі!

Будеш цілий вік, як той чорний віл,

У ярмі та неволі!

Тільки губонька залепечеться,

Слаба ніженька стане,

Слаба рученька перехреститься,—

Твоє горе настане!

Не підеш з дітьми, не побавишся

На пуховім пісочку,

Не прийдеш у сад, не положишся,

Не заснеш в холодочку!..

Не з дітьми підеш,— панську череду

Поженеш ти на поле!..

Не пісок м'який,— стерня острая

Босі ноги наколе!..

І від сонечка не сховаєшся

За відорану скибу;

Зав'ялить тебе в полі сонечко,

Як ту в'ялую рибу!..

І не раз сльоза із очей спаде

На запалені груди,—

І сльозу твою тільки бог їден

З неба видіти буде!

Станеш хлопцем ти, станеш парубком,

Тобі все їдна доля:

Череда пройде, найде панщина —

Їдна й тая ж неволя.

І що божий день осавула йде:

Ти вставай до роботи!..

Ти вставай, роби від неділеньки

До самої суботи...

І що божий день будеш досвіта

До роботи вставати;

Свою силоньку ні собі, ш мні,

А панам виробляти.

А там панові не вподобався,

Писарині якому,—

Ноги здибають , руки сплутають

І звезуть до прийому.

Станеш голий ти у „присутствії“,

Як родила тя мати...

І зачнуть тебе пани з дохтором,

Мов коня, оглядати...

І забриють лоб — і до церкви враз,

Там присягу прикажуть;

У мундир вберуть, оружжя дадуть,

Світ навіки зав'яжуть.

Поженуть тебе в чужу сторону,

І зачнуть муштрувати,

І приказ дадуть — мову рідную

На чужую зламати...