Всі публікації щодо:
Семенко Михайль

Океан

Я не знаю - є

Що ще більш таємне

Як це співуче слово -

Океан.

Скільки людей-героїв

В твої простори впивалося -

Скільки надій ламалося

Крізь туман.

Скільки народів твоїми водами -

Крізь піну невірних хвиль -

Змагалося з бурями й непогодами

Проклинало могутній

Штиль.

Скільки губів безгучно зціпилось

В бажанні непевних ран

І проклинало - й благословляло

В шепоті:

Океан.

І я - закоханий - я наче мрію -

Прагну хвилинами найгостріших стум

До тебе - в обрій - приходь - зогрію

І душа повна невиразних

Ран.

Що це мені й сьогодні вдарило -

За колом полярним - барабан?

Серце в мені клично захмарило -

Океан -

Океан!