ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

НОТНА АБЕТКА - ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

ДО

З дому на дощик

вибіг наш котик.

Дощик і котик

мокрі на дотик.

РЕ

Плаче ридма рева,

бо злякався лева.

— Не реви, будь ласка,

то левина маска.

МІ

Місяць у місті

свиту замовляє.

З Місяця кравчик

мірочку знімає.

Буде пошита

свита аж за місяць.

— Чому аж за місяць?—

питається Місяць.

ФА

Фарбували фарби двері,

сфарбувались до вечері.

Хочуть їсти-пригощатись,

хочуть фантиками гратись.

СОЛЬ

Соль коротке, як пароль.

Як візьму я ноту СОЛЬ,

СОЛЬ повторить соловей

і покличе в сад дітей.

ЛЯ

Курка кудкудакала,

лялька ля-ля-лякала.

СІ

Сірників сімейка ціла

у коробці торохтіла:

— Ні в неділю, ні у будень

з дітьми гратися не будем!

ЯК ПО НОТАХ


ДІВЧИНКА ДО

ДО писала слово “сад”,

слово “квіти” і згадала,

що нестиглий виноград

у саду зірвала.

ДО нестиглий виноград

віднесла назад у сад.

Поки ДО допише “сад”

і допише “квіти”,

недозрілий виноград

встигне додозріти.

РЕЧІ-ПЕЧІ

Каже РЕ:

— Речу, до речі,

пресмачні ці речі-печі.

Ну й смішна вона — ця РЕ,

скрізь, де може, тиче РЕ.

Вже й шипшину ечі-печі

називає речі-печі.

МІСТО ЧИ 100 МІ?

Вийшла з лісу МІ на шлях

й прочитала по складах

обіч шляху напис МІ-СТО,

повторила ще раз МІ-СТО,

І пішла з тим: МІ-СТО-МІ-СТО —

спотикнулась -МІ-СТО-МІ-

і беркицьнулась -СТО-МІ-

—ОЙ-СТО-МІ-СТО-МІ-СТО-МІ...

Запитала в себе МІ:

— Що там — МІСТО чи 100 МІ?

НЕЧЕМНА ФА

ФА виспівувала: фа-

фа-фа-фа!..

По ФАалки в ліс прийшФА!

тих ФАалок так шукала,

що фіалки потоптала.

Без фіалок в лісі темно,

фе-фе-фе!— як неприємно!

СОЛЬНА СОЛЬ

СОЛЬ усе, що має,

сольним називає:

сольна книжка,

сольний смик,

сольне ліжко

й черевик —

не один, а, звісно, два,

в мене сольні обидва!

— В мене,— каже горда СОЛЬ,-

навіть сольна парасоль!

ПОДРУЖКИ СІ І ЛЯ

Скрізь де СІ, там і ЛЯ.

Біля СІ присіла ЛЯ:

хай везе вже від СІ ЛЯ

не таксі, а таксіЛЯ!