ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

ТРУТЕНЬ - ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

Він туристом нарядився

і в дорогу спорядився:

на краватці в нього кобра,

на плечі спортивна торба

з написом “пардон-мерсі”.

На подвір'я нині зранку

він під'їхав на таксі.

І одразу, просто з моста,

прогудів:

— Стрічайте гостя!

Я прибув не впорожні —

торба грошей при мені.

Тож негайно — за оплату —

піднайміть мені кімнату

з вікнами і сходами,

з усіма вигодами.

На мансарді павучок

вже дає йому куток,

зручне сідало — гусак,

шпак — гніздечко-особняк,

а хатинку з перламутру

(без оплати, а за так)

запропонував слимак.

Всі піклуються про нього,

про туриста дорогого.

Проявляє хто як може

у гостинності свій хист,

щоб на когось, боронь боже,

не образився турист.

Лиш одна бджола його

розглядала з недовір'ям.

Покружлявши над подвір'ям,

розсміялася:

— Хо-хо! —

знаю, що ти за особа,

не турист, а трутень ти!

Дармоїдище-нероба!

Полічу я до п'яти:

раз, два, три, чотири, п'ять —

і за шкірку трутня хвать:

— Геть!