ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

ЛЕДАЩО

— Вставай,— кажу,—ледащо!

А він питає:

— Нащо

вставати і вмиватись,

і їсти, і вдягатись?

О, мамою для нього,

для ледаря такого

я б не хотіла бути.

Встає він, позіхає,

півдня штанці вдягає,

і сам, хоч вже великий,

не взує черевики.

О ні, для нього дідом,

ні татом, ні сусідом

я б не хотіла бути.

Ворони ні сороки

не вижене з толоки.

Він навіть кошеняти

не хоче наздогнати.

Ледащо, ну й ледащо!

Не хочеться нізащо

з ним гратися у жмурки.