ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

ВІРШ ПРО КОМАРІВ - ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

Розповім вам не про Львів,

а про львівських комарів.

(Ясно, що не комарами

Львів мій знаний між містами.

Не про це моя розмова.

А от пісня “Ми зі Львова”—

скрізь, де я їх зустрічала,

тільки так мені звучала

пісня комарів).

Купу львівських комарів

(це вони у Львові купа,

а в дорозі завжди група)

я зустріла нині вранці

на вокзалі АВТО-ЛЬВІВ.

В черзі разом з комарами

я стояла за квитками,

щоб поїхати... а втім —

про це згодом розповім.

Всім відомі комарі —

ви їх всюди примічали,

де вони лиш не бували —

на Дніпрі, і на Дністрі,

на Поліссі, на Волині,

де озера сині-сині,

в місті Рівному (а там —

повна воля комарам!)

Під Херсоном на баштані

їли дині в здивуванні:

досі думали, що дині

виростають на вітрині.

На Говерлу у Карпатах

вітер виніс трьох завзятих,

хто собі цього не зичив —

над Черемошем музичив.

В Бережанах на Поділлі

їли торт на новосіллі

(ні, не в Замку, Замок досі

в громадян ремонту просить).

В Закарпатті побували,

біля Хуста їх стрічали —

чули співи комарині

у Нарцисовій долині.

І в полях на Буковині

танцювали: як тут гарно —

тепло, місячно, безхмарно!

Долітали й до Полтави —

де Полтава, а де Львів!

(Не дивуйтесь. “Ви з Полтави

чи зі Львова?”— їх питали,

хоч один раз запитали:

“Звідкіля ви?”—в комарів?).

В центрі Харкова гуділи

в довідковому бюро,

що колег двох загубили

на майдані, де метро.

(Чи один майдан у місті —

там їх сто, а може, двісті).

Ну, а в Києві бували?

Це само собою ясно —

і музеї, і спортзали,

і причали, і вокзали,

і нові, й старі квартали

знають, вивчили прекрасно.

(У столиці не бувати —

це ж себе не поважати).

Побували й на Донбасі,

у Донецьку в ощадкасі

(це львів'янин там зустрів

групу львівських комарів).

Сумніваюсь, щоб у касі —

чи в Криму, чи на Донбасі,

рівно ж, як в Золотоноші —

зацікавили їх гроші.

(Скрізь, де двері відчиняють,

комарі туди влітають.

Це кажу я так, до слова.

Не про це моя розмова).

— Що тут роблять комарі?—

я спитала в школярів

на вокзалі АВТО-ЛЬВІВ.

Засміялись школярі:

— З нами вибрались у звичну

у мандрівку туристичну

ПІЗНАВАЙ

СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ.

— А сьогодні,— діти в сміх,—

веземо додому їх,

ми транзитом через Львів

повертаємось з столиці

у столицю комарів.

— Ви з Комарно?

— Ми з Комарно! Ми з Комарно,

там, де весело і гарно!

— Де ми тільки не бували,—

розказали школярі,—

скрізь і всюди “Ми з Комарно”

нам співали комарі.

Нині в черзі з комарами

ми стояли за квитками,

щоб поїхати туди,

де і весело і гарно,

у Комарно — а куди ж!