ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

ЧОМУ? ЧОМУ?

— Чому,— киває пальцем

мені моя сестра,—

стоїш і зуби сушиш?

Виходити ж пора!

— А що, уже й не можна

всміхнутися мені?

Дивись-но, два чомусики

літають у вікні.

Я що, повинен бути

надутим, як сова?

Не бійсь, не запізнюся,

виходжу вже. Бувай!

Іду собі до школи —

собі а чи комусь?

Чому “комусь”— дивуюся.

Іду собі, сміюсь.

— Чому? Чому?— чомукають

чомусики смішні.

“Чому? Чому?” Бо смішно,

бо весело мені!